Лип 24

Усім,що скидаємо в Бистрицю, Тисменицю, Стрий, відтак “багатий” Дністер

dnister5467

Лип 16

Як ми з природою, так і вона з нами

88340-178x122Планету все частіше охоплюють природні катаклізми і, здається, не треба буде передбачати падіння якогось астероїда, щоб усерйоз говорити про кінець світу.

Та чи інша країна (а то й континент) то знемагає від африканської спеки, то грузне у снігових заметах, то іде під воду повеней. Україна в тім числі. І не лише тому, що маємо Чорнобиль, який – і це треба нарешті збагнути -назавжди.

Замість оспіваних ласкавих львівських дощів усе частіше над нами проносяться шторми і буревії, неймовірні раптові зливи призводять до спустошливих повеней. Останнім часом не дивуємося з потрощених парків, вирваних з корінням дерев і повноводних рік на вулицях Львова.

Скільки стихій сталося останніми роками у гірських регіонах, коли зсуви ґрунту

нищать цілі села, розбурхані ріки зносять мости і хати, повені розливаються на десятки кілометрів! Століттями верховинці зводили житло на березі гірських річок, і нічого, жили собі преспокійно. Тепер вони, рятуючись, будуються вище у горах, де на них чатують ті самі зсуви.

У Карпатах суттєво порушено природний баланс. Вирубування лісу (здебільшого незаконно) ведеться хаотично, нещадно, по-варварськи. Про це свідчать не тільки систематичні повені, а й вілли-палаци, що їх вимурували головні наші лісоруби-лісолюби. Тим часом тільки одна доросла смерека «тримає» в ґрунті тонну (!) вологи, а гектар лісу випаровує її більше, ніж така ж площа водного плеса. У гірських річках зникли райдужна і струмкова форель, харіус, яких колись там було стільки, що Іван Франко ловив їх руками. Лісовози з краденою деревиною переїжджають потоки у верхів’ях, знищуючи нерестилища.

У люті морози і в літню спеку у рукотворних морях Дніпровського каскаду ГЕС масово гине від задухи риба. Страшної рани природі завдало бездумне осушення зволожених земель Волині й Полісся. Маючи найплодючіші у світі чорноземи, вирішили зробити такими ж плодючими й болота, але домоглися лише того, що міліють поліські озера й річки. Деякі екологи припускають,” що перлина Волині – озеро Світязь – може зникнути. Колись голубий Дунай тепер справедливо називають стічною канавою Європи, куди, крім інших нечистот, внаслідок аварій раз по раз потрапляють тонни й тонни смертельно отруйних хімікатів. Труби металургійних, хімічних, цементних та інших екологічно шкідливих підприємств викидають у повітря сотні мільйонів тонн отрути. З пошкоджених танкерів у Світовий океан нафта ллється, немов з нафтопроводу. Щохвилини більшає автомобілів, які екологічної ситуації теж не поліпшують. Кожен авіалайнер (а їх щодня у світі літають тисячі) залишає по собі в небі, крім видимої із землі білої смужки, чимало різної гидоти, що й псує озоновий шар.

З одного боку, повені в Галичині і в Закарпатті є національним стихійним лихом, з іншого – трагедією для конкретної родини. Катастрофічно тануть льодовики Гренландії й Антарктиди, вчені прогнозують, що у недалекому майбутньому рівень Світового океану підвищиться настільки, що затопить Нью-Йорк.

Зрештою, все у світі взаємопов’язане, все починається не тільки з бездумності й злочинного хижацтва, а й з малого, як-от тендітний пролісок, зрубана смерека чи труби «Криворіжсталі». Щороку лунають суворі заборони вирубувати і продавати новорічні ялинки. І що? Самі бачите, що коїться на львівських базарах у передсвяткові дні. Те ж саме і з первоцвітами, категорична заборона на збір і продаж яких існує тільки на папері.

Природа не може терпіти наруги над собою. Нам здається, що вона мовчить, бо не вміє говорити. Це ми глухі. Природа таким чином відповідає нам, «віддячує» за все те, що чинимо з нею, – щоб ми опам’яталися, згадали, що ми її діти, її невід’ємна частинка.

Лип 12

14 липня – День Дністра.

Відповідно до рішення засідання Басейнової Ради Дністра 2010 року, щорічно у другу субо­ту липня відзначається «День Дністра».

Річка Дністер відноситься до категорії великих річок і є другою рікою на території нашої держави після Дніпра.

Довжина річки 1 362 км (в Україні — 705 км), площа басейну 72 100 км2. Середня річна ви­трата води в гирлі — 300 м3/с, річний стік — бл. 10 км3. Середній похил річки 0,56 м/км. Швидкість течії (в межень) у гірських районах становить 0,3—2 м/с, у середній течії, в межах Дністровського ка­ньйону; 0.5—1 м/с (у повноводдя — 1,5—2 м/с), у пониззі — до 0,7 м/с.

Дністер у верхній частині (в межах Українських Карпат) — типова гірська річка з вузькою й глибокою долиною. На рівнину виходить нижче міста Старого Самбора. Звідти й до гирла Дністер має рівнинний характер. Долина стає широкою (до 13 км). Нижче міста Галича долина знову звужу­ється — тут річка тече між Подільською височиною та підкарпатськими височинами, а та­кож Хотинською височиною. У пониззі річка виходить на Причорноморську низовину, тут ширина її долини становить 16—22 км.

Заплава Дністра (в межах Верхньодністровської улоговини та в пониззі) розчленована бага­тьма старицями й протоками (напри­клад рукав Турунчук). гирло заросло очеретом (Дністровські плавні). Ширина долини біля гирла — 16—22 км., у середній течії долина неширока, звивиста, багата на мальовничі краєвиди.

Басейн річки лежить у межах трьох країн: Польщі. України та Молдови. Більма його части­на розташована в Україні. Тут він займає значну частину територій семи областей південно-західної України(Львівська, Івано-Франківська,     Чернівецька,     Тернопільська,     Хмельницька.     Вінницька та Одеська області).

Витік Дністра розташований біля села Вовчого Турківського району Львівської області. Дністер починається з невеликого джерела, розташованого в південній частині маси­ву Верхньодністровські Бескиди (Українські Карпати), на південний захід від гори Розлуч, на висоті 818 м над рівнем моря. Від витоків до міста Старого Самбора річка в’ється серед карпатських гір. да­лі — тече рівнинними теренами України та Молдови.

Назва «Дністер» відома з давніх-давен. Її щоразу сприймали по-новому і тому вона видо­змінювалася. Перша згадка річки датована V ст. до н.е. у творах Геродота під назвою «Тірас» (ця на­зва має декілька походжень: іранське означає швидкий; курдське – дикий, неприборканий). Ще є зга­дка з античних часів про назву «Династріс» в IV ст. Амміаном Марцелліном. А взагалі, пояснення походження назви річки Дністер може бути простим: «дон» – вода, «стрий» – швидкий. Скіфи казали «don Istros», як: «ріка Дніпро» чи «ріка Дністер».

Природна рослинність басейну Дністра найкраще збереглася в Карпатах. Серед вищих рос­лин найпоширенішими в горах є смерека, ялиця та бук. Основна смуга поширення цих лісів — 100— 1400 м, тобто вони зростають лише в районі витоків Дністра та його карпатських приток. Нижче на схилах поширені змішані ліси. Ще нижче — листяні, серед яких основні породи: дуб. бук, граб, липа. В підліску трапляється ліщина. У вологих місцях — ясен та в’яз.

За межами Карпат природна рослинність збереглася мало. На Поділлі трапляються грабові та дубові ліси. В долинах річок дуже поширені чагарники. Придністровське Поділля – єдина в Украї­ні територія, де зустрічаються теплолюбні ліси дуба скельного, а в урочищі Шутроминське росте кі­лька десятків рідкісних для Західного Поділля дерев береки. У зв’язку з несприятливою дією гідроло­гічного режиму Дністровського водосховища більшість мілководь у верхній частині водосховища по­збавлені рослинності. У нижній частині рослинний покрив має фрагментарний характер. Найчастіше трапляються занурені рослини. У пригреблевій ділянці водосховища занурені рослини формують змішані зарості в суміші з нитковими водоростями.

Найбагатші у фауністичному плані частини басейну річки — верхів’я й пригирлова частина. У Карпатській частині переважають тварини, характерні для решти регіонів Українських Карпат. Од­нак тут, через порівняно велику кількість населених пунктів, вони не так поширені, як в інших части­нах Карпат. У лісах водяться козуля, борсук, заєць, білка, вепр, ласка, кіт лісовий. Часом захо­дять олені та рись.

Середній Дністер багатий на рибу. Тут водяться: верховодка, окунь, судак, підуст, густера, короп, краснопірка, сом, жерех. Рідкісними є марена, вирезуб і стерлядь. Із птахів найчис-ленніший вид — берегова ластівка, на островах водиться чимало мартинів і крячків. С та­кож водоплавні птахи. Часто трапляються сірі, рідше білі чаплі, лелека чорний та рибалочка.

У пониззі найбільше видів тварин зосереджено в Дністровських плавнях. Тут найчисленні-шими є водоплавні та водолюбні птахи, серед яких: пелікан, лебідь, великий та малий баклан, чапля,

болотний крячок. (Див. також Нижньодністровський національний природний парк). Луки пониззя Дністра — основне місце годівлі коровайок і жовтих чапель, занесених до Червоної книги України. важливі вони і як природні нерестовища для багатьох видів риб.

Вздовж Дністра створено чимало заповідних зон — національних природних пар­ків, заказників, пам’яток природи. Найбільшими заповідниками є «Регіональний ландшафтний парк «Верхньодністровські Бескиди» (Львівська область), «Галицький національний природний парк» (Івано-Франківська область), «Національний природний парк «Дністровський каньйон» (Тернопіль­ська область), «Хотинський національний природний парк» (Чернівецька область). «Національний природний парк «Подільські Товтри» (Хмельницька область). «Нижньодніпровський національний природний парк» (Одеська область).

Появу первісної людини на берегах Дністра та його приток датують першою полови­ною раннього палеоліту. Найвідомішою є ранньопалеолітична стоянка поблизу села Лука-Врубловецька (Хмельницька область), виявлена 1946 року (див. Лука Врублевецька стоян­ка). Подністров’я було порівняно густо заселене в часи трипільської культури і культури шнурової кераміки (4—5 тис. років тому). Давні слов’яни розселились на Дністрі не пізніше 1-го століття нашої ери. В середині 1-го тисячоліття н. е. цю територію населяли анти, а потім давньоруське пле­м’я тиверців.

Дністер упродовж багатьох тисячоліть відігравав роль основної транспортної артерії, що зв’язувала Прикарпаття й Пониззя з Балканами і Близьким Сходом. У далекому минулому з півдня рі­чкою доставлялись вироби з металу, античний посуд, тканини тощо, а племена Подністров’я вивозили хліб, хутро, шкіру. З часів Київської Русі до середини XIX століття Дністром сплавляли до чорномор­ських портів цінну деревину (здебільшого так званий корабельний ліс), вивозили зер­но, хутро, мед, віск, зброю, вироби місцевих ремісників.

Тепер господарське значення Дністра зросло. Він дає питну воду для великих і малих міст, виробляє електроенергію.

На Дністрі побудовано три гідроелектростанції – Дубоссарська ГЕС (1950-1954рр.), Дніст­ровська ГЕС (1973-1983). Дністровська ГЕС-2 (2000-2009).

Дністер протікає через густо заселену територію у межах його басейну мешкає понад 10 млн. осіб. Через це рівень антропогенного навантаження на екосистему річки від витоків до гирла дуже високий. Крім того, на берегах його приток розташовані такі промислові гіган­ти: Дрогобицький та Надвірнянський нафтопереробні заводи. Стебницький калійний комбі­нат, Калуський «Хлорвініл». Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат.

У межах Львівської області вздовж берегів річки розташовано 47 господарств, які спричи­няють прискорене замулення й забруднення річки. У прибережній зоні річки розташовані господар­ські подвір’я, тваринницькі ферми, літні табори для худоби, склади міндобрив, городи, в багатьох мі­сцях земельні площі розорюються аж до самої річки.

Хоча річка Дністер не протікає через наші терени, але люди не задумуються над тим, що за­бруднюючи такі річки як Бистриця, Стрий, Тисмениця, Свіча, Сукіль та багато інших маленьких рі­чок, води яких поповнюють Дністер, ми самі завдаємо значної шкоди Дністру.

Дрогобицьке управління водного господарства також приймає участь у збереженні чистої води у р. Дністер. Нами щорічно проводиться роз’яснювальна робота серед населення районів які об­слуговує управління про дбайливе ставлення до наших річок та водойм, не допускання їх забруднен­ня та засмічення прибережних захисних смуг, водотоків. Надсилаються відповідні листи керівникам районів та сільським і селищним голова про підтримання чистоти і порядку на водних артеріях, що протікають по їх території.

Управління також задіює своїх працівників в різноманітних конкурсах, таких як «День До­вкілля», «До чистих Джерел» під час яких проводиться прибирання річок та потоків віл сміття. Оста­нні роки приймає участь в дитячому конкурсі «Барви Дністра» під час якого ведеться роз’яснювальна робота серед учнів шкіл про необхідність утримання річок в чистоті, унеможливлення скиду у них побутових та виробничих стоків і проводиться конкурс дитячого малюнку.

Проте всі жителі та організації повинні б свідомо підходити до питань збереження чистоти річок, потоків та водойм для того щоб ми могли передати нашим нащадкам найбільший скарб на зе­млі — чисту воду.

Начальник Дрогобицького управління
водного господарства Демчук Г. Г.

Лип 10

Аби водне плесо завжди було чистим…

4ust

Чер 12

Гравійно-пісочне «ельдорадо» збагачує ділків

gazeta 85

Тра 23

23 травня 2013 року на базі Житомирського міжрайонного управління водного господарства відбулася виробнича нарада з керівниками водогосподарських організацій з питань готовності осушувальних систем до роботи у 2013 році.

Метою наради є підведення підсумків роботи водогосподарських організацій з питань готовності осушувальних систем до роботи у вегетаційному періоді 2013 року.
Участь у зазначеній нараді взяли представники Держводагентства, водогосподарських організацій, місцевого самоврядування, наукових організацій та інші.
Довідково:
Осушувальні системи відіграють надзвичайно важливу роль у сталому виробництві сільськогосподарської продукції багатьох регіонів країни, а також у захисті земель і населених пунктів від підтоплення і затоплення. І як показав 2013 рік, осушувальні системи окрім іншого відіграли важливу роль у забезпеченні безаварійного пропуску весняної повені.

Тра 19

Пропозиції, щодо підвищення урожайності сільськогосподарських культур на меліорованих землях в зоні діяльності управління.

  1. Перш за все для одержання високих врожаїв сільськогосподарських культур на осушених землях важливе значення має правильне їх розміщення у сівозміні.
  2. Зона обслуговування Дрогобицького УВГ – Дрогобицький, Стрийський та Сколівський райони  – це  передгір’я Карпат, де переважають оглеєні та важкі глейові грунти. На таких грунтах навіть найбільш ефективний спосіб осушення – гончарний дренаж – не забезпечує сільськогосподарські культури від вимокання , тому що через водопроникний горизонт не просочується вода до дрен. На землях з такими грунтами дуже добрі наслідки дає глибоке розпушування  через 1-1,2 м на глибину 50-70 см і більше  – це розпушує глейовий горизонт і створює можливість для просочування води з верхніх горизонтів у нижні  і далі до дрен. А це сприяє значному поліпшенню водно-повітряного режиму  і підвищенню врожаю сільськогосподарських культур. На осушених землях, котрі розташовані у зоні обслуговування Дрогобицького УВГ доцільно провести глибоке розпушування грунтів на площі 46 370 га.
  3.  На важких глеєвих грунтах  найкращим способом відведення зайвої води з верхніх горизонтів являється кротовий дренаж, нарізаний у верхньому шарі цього ж горизонту . Пропонуємо провести кротування на площі 580 га ( Бистрицька та Тисменицька осушні системи Дрогобицького р-ну). Кротовий дренаж потрібно нарізати в залежності від глибини залягання глейового горизонту у верхньому його шарі ( переважно на глибині 45-60 см ). Для чутливих на перезволоження культур оптимальною є відстань між кротодренами – 4м, для менш чутливих -8м. Ефективно проводити кротовий дренаж і на  торфових грунтах . На території Волощанської  сільської ради на площі -15 га – виготовити проект : «Видобуток торфу для внесення його на поля».
  4. Для підвищення врожаю овочевих культур та картоплі на осушених землях  є проведення вузько загінної оранки, формування підвищення гряд та гребенева посадка культур. Вузькозагінна оранка прискорює відведення зайвої води не лише запобігає вимоканню культур, але також посилює аерацію та проходження окисних процесів грунту. Глибокі борозни між загонами відіграють роль додаткової мережі канав по яких спливає зайва вода.
  5. На площі 11,2 тис. грн. провести вапнування кислих грунтів. ( Дрогобицький та Сколівський

райони).

  1. Для отримання високих врожаїв на меліорованих землях  землекористувачам потрібно

дотримуватись рекомендацій інституту «Львівдіпроводгосп» щодо використання осушених

угідь.

Тра 19

Правила експлуатації меліоративних систем (осушувальні системи), які перебувають у державній власності

І. Загальні положення

1.1. Ці Правила встановлюють основні вимоги, яким повинні відповідати осушувальні системи сільськогосподарського призначення, а також визначають організаційні заходи, склад і зміст робіт з експлуатації цих систем.

1.2. Ці Правила є обов’язковими для  працівників експлуатаційних організацій, які входять до сфери управління центральних органів виконавчої влади з регулювання відносин у сфері меліорації земель.

Правила носять рекомендаційний характер для приватних агропідприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб’єктів господарювання, громадян (фізичних осіб) і юридичних осіб, далі – власників (землекористувачів), що використовують у своїй діяльності  осушені землі і водогосподарські об’єкти та здійснюють заходи, пов’язані з експлуатацією осушувальних систем або окремих споруд.  

1.3. Наведені в цих Правилах терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України „Про меліорацію земель”, Водному кодексі України та Положенні про проведення планово-попереджувальних ремонтів меліоративних систем і споруд, затвердженим наказом Держводгоспу України від 1 жовтня 1999 р. № 151 та зареєстрованим в Міністерстві України 12 квітня 2000 р. за № 225/4446.

1.4. У розвиток цих Правил, за необхідності розробляються й затверджуються вказівки та інструкції з окремих питань експлуатації меліоративних систем у залежності від природних умов і особливостей регіонів.

1.5. Відповідно до статті  1 Закону України “Про меліорацію земель” меліоративна система – це технологічно цілісна інженерна інфраструктура, що включає в себе такі окремі об’єкти, як меліоративна мережа каналів, трубопроводів (зрошувальних, осушувальних, осушувально-зволожувальних, колекторно-дренажних) з гідротехнічними спорудами і насосними станціями, захисні дамби, спостережна мережа, дороги і споруди на них, взаємодія яких забезпечує управління водним, тепловим, повітряним і поживним режимом ґрунтів на меліорованих землях.

            1.6. Експлуатація меліоративних систем являє собою комплекс технічних, організаційних і господарських заходів, що забезпечують утримання у справному стані об’єктів інженерної інфраструктури, періодичний їх огляд, проведення планово-попереджувальних ремонтів, виявлення і локалізацію аварій, водорозподіл, водооблік, регулювання водного режиму ґрунтів, спостереження за гідрогеолого-меліоративним станом осушуваних земель, управління і контроль за підготовкою власниками (землекористувачами) меліоративної мережі та споруд до роботи у вегетаційний період.

            1.7. Громадяни (фізичні особи) і юридичні особи, які експлуатують  меліоративні системи, окремо розміщені гідротехнічні споруди, зобов’язані утримувати зазначені об’єкти у справному стані і вживати заходів щодо попередження їх пошкодження та руйнування.

            Управління інженерною інфраструктурою меліоративних систем та утримання їх у справному стані здійснюють:

            загальнодержавних і міжгосподарських меліоративних систем, які перебувають у державній власності – підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань розвитку водного господарства і меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів;

            міжгосподарських меліоративних систем, які перебувають у комунальній власності, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем – власники цих систем або спеціально утворені ними підприємства, установи, організації.

ІІ. Основні заходи з експлуатації осушувальних систем

2.1. Основними заходами з експлуатації осушувальних систем є: нагляд, догляд і ремонт (поточний, капітальний, аварійний), які здійснюються згідно з Положенням про проведення планово-запобіжних ремонтів меліоративних систем і споруд.

2.2. Нагляд за  роботою осушувальної мережі та всіх її елементів здійснюється систематично з метою своєчасного попередження, виявлення та усунення пошкоджень. За допомогою нагляду оцінюють працездатність і надійність систем і споруд, виявляють недоліки, на підставі яких складають план робіт з догляду і ремонту систем, а також роблять висновки щодо їх удосконалення або реконструкції.

            2.3. Нагляд за осушувальними системами здійснюється:

            за роботою міжгосподарської мережі, гідротехнічних споруд та інших водогосподарських об’єктів – спеціалістами експлуатаційних водогосподарських організацій, на балансі яких вони перебувають;

            за роботою внутрішньогосподарських систем – власниками (землекористувачами) меліорованих земель або на договірних засадах спеціалізованими організаціями.

            2.4. Нагляд за осушувальними системами включає:

            контроль за дотриманням проектного режиму роботи системи;

            спостереження за роботою системи і виявлення причин, що викликають пошкодження або порушення роботи їх окремих елементів;

            виявлення місць можливого виникнення аварій;

            контрольне нівелювання і заміри параметрів осушувальних каналів, дамб, споруд;

            проведення гідрометричних робіт (заміри рівнів і витрат поверхневих і ґрунтових вод);

            нагляд за меліоративним станом осушуваних земель;

            попередження власників (землекористувачів) про недопущення складування на осушуваних землях поблизу водних об’єктів мінеральних добрив, гербіцидів, ядохімікатів з метою запобігання забруднення поверхневих і дренажних вод;

            спостереження й контроль за дотриманням природоохоронних і протипожежних заходів на осушених торфовищах.

2.5. Догляд  за осушувальною системою – комплекс заходів, направлених на утримання осушувальних систем у справному стані за рахунок систематичного усунення дрібних пошкоджень, заростання і замулення каналів рослинністю і збереження елементів систем від руйнування.

2.6. До заходів з догляду за осушувальними системами відносяться:

видалення з водоприймачів і каналів предметів, що туди потрапили та перешкоджають вільній течії води;

скошування й видалення чагарнику і трав’яної рослинності на дні, укосах і бермах каналів, захисних дамбах, дорожніх кюветах, біля гідротехнічних споруд;

очищення від сміття і сторонніх предметів водоскидних воронок, отворів мостів, труб-переїздів, регуляторів, оглядових колодязів, фільтрів-поглиначів, дренажних гирл та інших гідротехнічних споруд;

підготовка споруд до пропуску весняних та літньо – осінніх паводків і підготовка їх до роботи у зимовий період (консервація);

відновлення водоскидних воронок і борозен для скидання поверхневих вод;

виправлення знаків інженерної обстановки і дрібних пошкоджень на каналах і спорудах та підтримання у належному стані систем інформаційно-естетичного забезпечення об’єктів водогосподарсько-меліоративного комплексу;

проведення природоохоронних і санітарно-оздоровчих заходів.

2.7. Технічний догляд за осушувальними системами і гідротехнічними спорудами здійснюють оглядачі, машиністи насосних станцій, бригади, ланки, які мають спеціальну підготовку і відповідають за технічно справний стан закріплених за ними споруд, агрегатів, елементів або системи в цілому.

2.8. Поточний ремонт передбачає виконання комплексу робіт із систематичного і своєчасного захисту елементів систем споруд та інженерного обладнання від передчасного зношення шляхом проведення запобіжних заходів та усунення дрібних пошкоджень.

2.9. До поточного ремонту відносяться роботи:

очищення водоприймачів і каналів від наносів, водної і деревно-чагарникової рослинності;

усунення перекатів, зсувів і промоїн на водоприймачах і каналах;

промивання і прочищення закритих колекторів і дрен, фільтрів-поглиначів, відстійників та інших споруд;

ремонт дренажних гирл, колодязів та інших споруд на закритій мережі;

ремонт ущільнень перегороджуючих і регулюючих гідротехнічних споруд;

ремонт споруд, окремих ділянок каналів і доріг, часткова заміна кріплень укосів і дна каналів;

ремонт насосних станцій, трубопроводів і дощувального обладнання;

ремонт житлових, виробничих і складських будов і приміщень, а також ліній електропередач і зв’язку.

До поточного ремонту відносяться роботи, вартість яких не перевищує 20% первісної переоціненої вартості об’єкта ремонту.

2.10. Капітальний ремонт осушувальних систем – вид  планового ремонту з метою відновлення до початкових проектних розмірів споруд, повної або часткової заміни зношених конструкцій, інженерного обладнання, інших елементів системи або заміна їх на більш надійні й економічні.

2.11. До капітального ремонту відносяться:

роботи з надання або відновлення проектних розмірів відрегульованим водоприймачам, каналам, дамбам і дорогам;

повна або часткова перебудова тимчасових шлюзів-регуляторів, мостів, труб та інших гідротехнічних і дорожніх споруд на постійні споруди з довговічних матеріалів;

промивання замулених або закупорених дрен і колекторів з перекладанням окремих дрен;

будівництво додаткових дрен, поглинаючих колодязів, каналів, гідротехнічних споруд, доріг, необхідність у яких з’ясувалась у процесі експлуатації систем і сільськогосподарського використання земель;

заміна окремих елементів гідротехнічних і дорожніх споруд, виробничих і житлових будівель, а також ліній електропередач і зв’язку.

Капітальний ремонт може бути комплексним, який охоплює всю осушувальну систему, або вибірковим, що охоплює окремі елементи системи або споруди.

Капітальний ремонт здійснюється при вартості робіт понад 20% первісної переоціненої вартості об’єкта ремонту з встановленням термінів корисного використання.

2.12. Аварійний ремонт на осушувальній системі полягає у відбудові зруйнованих або значно пошкоджених каналів, доріг і споруд, викликаних унаслідок проходження непередбачених високих паводків або інших стихійних явищ, а також порушення правил експлуатації меліоративних систем, допущених прорахунків у проектах або низькою якістю і недоробками у будівництві.

Ліквідація дрібних аварій виконується з оплатою аварійно-відбудовчих робіт за рахунок поточного ремонту. Ліквідація більш руйнівних аварій виконується за рахунок відрахувань на капітальний ремонт або за рахунок спеціально виділених коштів.

ІІІ.  Основні завдання експлуатації осушувальних систем

3.1. Основними завданнями експлуатації осушувальних систем сільськогосподарського призначення є:

відведення поверхневої води, створення і постійне підтримання у кореневмісному шарі ґрунту оптимального водно-повітряного режиму, необхідного для одержання високих і стійких врожаїв сільськогосподарських культур;

охорона й утримання у справному (належному)  працездатному стані всіх елементів осушувальних систем;

проведення обліку осушуваних земель;

 контроль за меліоративним станом осушуваних земель і технічним станом осушувальних систем та водоприймачів;

поліпшення технічного стану та вдосконалення осушувальних систем із метою підвищення ефективності використання осушуваних угідь.

3.2. На експлуатаційні водогосподарські організації, власників (землекористувачів) меліорованих земель,  що використовують меліоративні системи, покладається:

планування та виконання робіт і заходів з утримання осушувальних систем у справному стані, здійснення постійного нагляду за роботою систем та догляду за ними, своєчасне проведення поточних, капітальних і аварійних ремонтів;

регулювання водного режиму, забезпечення своєчасного відведення надлишкових ґрунтових і поверхневих вод з меліорованих земель на системах односторонньої дії та підтримання необхідної норми осушення і                вологості кореневмісної зони у засушливі періоди вегетації на системах двосторонньої дії;

забезпечення безаварійного пропуску весняного водопілля та паводків по водоприймачах, скиду води по каналах і спорудах, відкачування з польдерів повеневих і паводкових вод;

проведення систематичних спостережень за режимом поверхневих і ґрунтових вод на осушуваних територіях, вологістю ґрунтів у кореневмісному шарі ґрунту;

дотримання вимог з охорони навколишнього природного середовища;

виконання планово-попереджувальних ремонтів та відновлювальних робіт на осушувальних системах;

здійснення обліку об’ємів води, що скидаються осушувальною мережею у водоприймачі та контроль за їх якістю;

проведення робіт на осушувальних системах з обладнання осушувальної мережі, споруд, дамб, водойм знаками інженерної обстановки, пікетними і кілометровими стовпцями, реперами, здійснення маркерного та інформаційного  забезпечення об’єктів водогосподарського комплексу.

ІV.  Основні вимоги експлуатації осушувальних систем

4.1. Осушувальні канали, споруди, дамби, водоприймачі, експлуатаційні дороги та лінії зв’язку експлуатуються та ремонтуються їх власниками або користувачами.

4.2. Використання водоприймачів, каналів та інших елементів осушувальних систем для потреб, не  пов’язаних з підтриманням необхідної норми осушування і вологості у кореневмісному шарі грунту, включаючи будівельні роботи, може проводитися лише з дозволу державної водогосподарської експлуатаційної організації і власника зазначеного об’єкта.

4.3. На осушувальних системах категорично забороняється:

переїжджати через канали, захисні дамби на тракторах, автомашинах та інших транспортних засобах у місцях, не передбачених для цих цілей;

випасати худобу на укосах і бермах каналів, відрегульованих водоприймачах, захисних дамбах, греблях та інших земляних спорудах, влаштовувати водопій та прогони худоби у невстановлених для цього місцях;

забруднювати, пошкоджувати і руйнувати русла каналів, водоприймачів, захисні дамби, гідротехнічні споруди, інженерні знаки та інші елементи системи;

проводити оранку земель від брівки каналів і підошви захисних дамб не ближче відстані, встановленої чинним законодавством;

самовільно влаштовувати на водоприймачах і каналах, без дозволу відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування (у межах їх компетенції), перегороджуючих або інших споруд, скидання неочищених стічних вод тощо, використовувати їх не за призначенням;

добування торфу, закладання поблизу каналів, дамб, гідротехнічних споруд кар’єрів для розробки ґрунтів у місцях, непередбачених проектами осушувальних систем;

влаштовувати сміттєзвалища, складувати добрива, гербіциди, тощо.

4.4. Основними експлуатаційними заходами, що забезпечують нормальний стан осушувальних систем є:

спостереження за роботою системи і виявлення причин відказів у їх роботі, порушення стану окремих елементів, пошкоджень і руйнувань;

виявлення місць можливого виникнення аварій; постійний контроль за рівнем ґрунтових вод;

нагляд за меліоративним станом осушуваних угідь;

видалення з каналів і водоприймачів сторонніх предметів, що утруднюють вільний прохід води і створюють підпір;

скошування трав’яної рослинності, вирубування кущів на укосах і бермах каналів, захисних дамб, регулюючих водойм;

очищення від сміття, мулу, снігу, льоду та сторонніх предметів отворів мостів, труб-переїздів, оглядових колодязів, дренажних гирл, регуляторів та інших гідротехнічних споруд;

промивка та прочищення закритих колекторів і дрен.

V.  Нагляд за меліоративним станом осушуваних земель

5.1.  Основні завдання меліоративного моніторингу

5.1.1. Одним з головних завдань при використанні осушуваних земель є нагляд за їх меліоративним станом, який виконується гідрогеолого-меліоративними підрозділами Держводагентства України.

5.1.2. Основними факторами, що визначають меліоративний стан осушуваних земель, є:

режим підземних  і поверхневих вод, їх водно-сольовий склад;

водно-повітряний режим ґрунтів;

дренажний стік і його хімічний склад;

потужність і окультуреність гумусового шару ґрунту;

ущільнення і спрацювання осушуваних торфовищ;

метрологічні елементи (опади, випаровування, температура ґрунту, глибина промерзання й відтавання ґрунту, висота снігового покриву та ін.).

5.1.3. Спостереження і дослідження проводяться на основі природно-меліоративного районування і типізації осушувальних систем.

5.1.4. Типізація осушувальних систем повинна враховувати природні, меліоративні і водогосподарські ознаки в межах річкового басейну, якими є:

геологічні й гідрологічні умови;

геоморфологічні особливості;

рельєф;

тип ґрунту;

тип осушувальної системи;

радіоактивне забруднення (при спеціальних дослідженнях).

5.1.5. Метою впровадження меліоративного, еколого-меліоративного моніторингу є отримання інформації про стан елементів природного комплексу на осушуваних землях і оцінка меліоративного стану на них.

5.1.6. Згідно з діючими методичними та нормативними документами гідрогеолого-меліоративними експедиціями, партіями здійснюється оцінка меліоративного стану осушуваних земель відповідно до карт глибин залягання ґрунтових вод, складених для всіх осушуваних сільськогосподарських угідь з урахуванням типу ґрунтів, сільськогосподарського використання земель, відомостей про термін відводу поверхневих вод на конкретній площі.

5.1.7. Дані про розподіл площ за меліоративним станом осушуваних сільськогосподарських угідь визначаються по карті меліоративного стану земель. На карту повинні бути нанесені контури з недопустимою глибиною залягання рівня ґрунтових вод, недопустимими термінами відводу поверхневих вод та глибиною залягання рівня ґрунтових вод, а також межі осушуваних сільськогосподарських угідь із задовільним та добрим меліоративним станом.

5.2.  Облік якісного стану осушуваних земель

До складу робіт з обліку якісного складу осушуваних земель включаються:

контроль за режимом рівнів ґрунтових вод, кількістю поверхневих вод, що надходять і скидаються із системи;

дослідження динаміки вологозапасів у кореневмісному шарі ґрунту на протязі вегетаційного періоду;

контроль за дренажним стоком;

спостереження за якістю поверхневих, ґрунтових і дренажних вод;

оцінка меліоративної обстановки у динаміці її розвитку, прогноз можливих змін у наступні роки;

розробка заходів щодо покращення меліоративного стану осушуваних земель, забезпечення на них оптимального водно-повітряного режиму;

регулярна інформація на договірній основі власників (землекористувачів) осушуваних земель про їх меліоративний стан і необхідність проведення заходів з його поліпшення.

VІ. Технічна документація

6.1. Технічна документація повинна характеризувати осушувальну систему, її окремі елементи, їх основні технічні дані з урахуванням змін на системі. Технічна документація зберігається на термін дії осушувальної системи.

6.2. Експлуатаційні водогосподарські організації повинні мати у своєму розпорядженні таку технічну документацію:

проектну і виконавчу документацію на осушувальні системи;

паспорти осушувальних систем і окремих споруд встановленої форми;

картографічні матеріали з нанесеними на них системами та спорудами;

журнали оперативного обліку роботи насосних станцій, регулюючих споруд, водосховищ тощо;

журнали нагляду за технічним станом меліоративних систем і водогосподарських споруд;

журнали реєстрації ознайомлення експлуатаційного персоналу з посадовими і технічними інструкціями, правилами техніки безпеки та виробничої санітарії.

6.3. Експлуатаційний персонал повинен знати Закон України «Про меліорацію земель», основи водного і земельного законодавства України, Правила експлуатації осушувальних систем, Положення про проведення планово-попереджувальних ремонтів меліоративних систем і споруд та ці Правила.

Склад технічної документації на осушувальні системи, які приймаються     в експлуатацію, визначається діючими «Правилами прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом меліоративних водогосподарських об’єктів державного замовлення».

6.4. На осушувальні системи, які знаходяться в експлуатації і не мають технічної документації, експлуатаційні водогосподарські організації повинні складати:

схематичний план осушувальної системи у масштабі 1:10000 (1:5000), на якому повинні бути показані контури населених пунктів, контури осушуваної території, межі землекористувачів, водоприймачі, всі провідні осушувальні й зрошувальні канали і трубопроводи із спорудами на них, закриті колектори, захисні дамби (вали), греблі, дороги, лінії електропередач і зв’язку, пункти експлуатаційної гідрометрії, знаки берегової обстановки й репери, межі експлуатаційних виробничих дільниць;

поздовжні й поперечні профілі на відрегульовані водоприймачі, крупні провідні осушувальні та зрошувальні канали і трубопроводи, захисні дамби й дороги. Поздовжні й поперечні профілі – на відрегульовану їх довжину і на 1-2 км вище і нижче; на канали, трубопроводи і захисні дамби – на всю їх протяжність; на дороги – у межах осушуваної території.

6.5. На нерегульовані водоприймачі складаються схематичні поздовжні профілі на ділянки, що примикають до осушуваної території на 1-2 км нижче і 0,5 км вище.

6.6. На поздовжніх профілях водоприймачів і провідних каналів повинні бути вказані: бровки, дно, розрахункові рівні води, похил водної поверхні й дна, місця впадання каналів і розміщення споруд із зазначенням характерних відміток і основних параметрів, відмітки дна, межі закріплених ділянок, тип і матеріали кріплення.

6.7. На поздовжніх профілях трубопроводів і закритих колекторів показують: поверхню ґрунту, трубопровід, вказують його діаметр, матеріал і похил, розміщення споруд, трубопроводи і дрени, що впадають або відходять від нього, наявність постійних і тимчасових реперів та берегових знаків.

VІІ.  Експлуатація об’єктів інженерної інфраструктури

7.1.  Експлуатація водоприймачів

7.1.1. Основними умовами експлуатації водоприймачів осушувальних систем є:

рівень води у меженний, передпосівний, посівний і літньо-повеневий періоди повинен забезпечувати норму осушення; при проходженні весняної повені допускається підпір осушувальної системи та короткочасний вихід води на заплаву, так як у цей час польові роботи не виконуються;

відсутність затоплення осушуваних земель паводками розрахункової забезпеченості на протязі літнього й осіннього періодів;

відсутність негативного впливу скиду вод із даної системи на водний режим нижче розташованої території.

7.1.2. Ширина берм уздовж водоприймача повинна забезпечувати вільне переміщення землерийних механізмів, укоси і гребінь кавальєрів та дамб повинні бути сплановані і залужені.

7.1.3. Водоприймач повинен бути обладнаний знаками інженерної обстановки, водомірними постами і гідрометричними створами.

7.1.4. Русло відрегульованого водоприймача повинно утримуватися вільним від рослинності, відкладень наносів і сторонніх предметів, що викликають підпір і перешкоджають вільному протіканню потоку. Місця впадання притоків і каналів, а також ділянки у слабких ґрунтах та таких, що легко розмиваються, – закріплюються.

7.1.5. Забороняється прокладання комунікацій, дообладнання водоприймача стаціонарними насосними станціями, мостами, шлюзами та іншими спорудами, а також його реконструкція без погодження зі спеціально уповноваженими органами державного управління з питань розвитку водного господарства і меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів та проектною організацією, що проектувала водоприймач.

7.1.6. Експлуатація гідротехнічних споруд на водоприймачах і осушувальній мережі, захисних валів і дамб, насосних станцій та інших об’єктів здійснюється відповідно до норм, викладених у розділах 7, 8, 9 цих Правил.

7.2.  Експлуатація відкритих осушувальних каналів

7.2.1. Відкриті осушувальні канали всіх видів і порядків повинні підтримуватись у справному стані, при якому на осушуваних землях забезпечується необхідний водний режим і норма осушення.

7.2.2. Основними ознаками справного стану відкритих осушувальних каналів є:

глибини каналів регулюючої мережі достатні для створення необхідної норми осушення у строки, визначені агротехнічними вимогами;

рівні води у магістральних і провідних каналах забезпечують у вегетаційний період безперебійну роботу регулюючої осушувальної мережі;

огороджувальні канали забезпечують своєчасне перехоплення і відведення поверхневих і ґрунтових вод, що надходять на осушувану територію;

русла каналів звільнені від рослинності і наносів, які перешкоджають вільній течії води, укоси і берми задерновані або засіяні травою, ділянки каналів, що проходять у слабостійких і таких, що легко розмиваються, ґрунтах закріплені, водоскидні воронки і споруди знаходяться у справному стані;

відвали ґрунту, що утворилися при ремонті і очищенні провідної і регулюючої мережі, розрівняні на прилеглій території, а при очищенні нагірних і ловчих каналів відсипані на нижню частину і оформлені у вигляді вала (дамби);

русла каналів у місцях впадання у них каналів нижчого порядку відповідним чином закріплені і не розмиваються;

максимальні й мінімальні швидкості води у каналах повинні бути у межах, які б забезпечували транспортування води без осідання наносів і не розмивали русло каналу.

7.2.3. Магістральні, провідні і огороджувальні канали повинні бути обладнані знаками інженерної обстановки (покажчик пікетажу споруд, попереджувальні знаки, кілометрові та пікетажні стовпчики, репери тощо), а у необхідних місцях улаштовані прогони для переходу та місця водопою для худоби, переїзди та пішохідні містки.

7.2.4. Основними роботами з експлуатації відкритих осушувальних        каналів є:

нагляд і догляд за каналами, охорона від пошкоджень і руйнування, а також підтримання їх у справному стані;

своєчасна підготовка каналів до пропуску весняної повені і безаварійний скид максимальних витрат води розрахункової забезпеченості;

регулювання рівнів води в каналах і подача води в осушувальну мережу для зволожування кореневмісного шару на осушувально-зволожувальних системах;

систематичне і своєчасне очищення русел каналів, берм і воронок від наносів трав’яної і деревинної рослинності, завалів та інших сторонніх предметів;

своєчасний планово-попереджувальний ремонт русел каналів, включаючи кріплення і споруди на них, а також улаштування, при необхідності, додаткових водоскидних приймальних воронок;

регулювання рівнів води в каналах для досягнення необхідної норми осушення, вимірювання рівнів і визначення витрат води;

проведення природоохоронних і протипожежних заходів;

проведення контрольного нівелювання каналів і споруд на них, замір глибин на поперечних перетинах каналів.

7.2.5. Основний об’єм ремонтних робіт по каналах установлюється при огляді їх весною після проходження повені та уточнення у процесі нагляду за каналами. При огляді русел каналів визначаються:

розмиви і руйнування укосів, замулення й заростання русел;

стан кріплення дна і укосів;

стан ділянок у місцях сполучення з каналами інших порядків і розташування споруд;

стан воронок для відведення поверхневих вод в канал і в разі необхідності – влаштування додаткових воронок.

7.2.6. При огляді огороджувальних каналів, які призначені для перехоплення поверхнево-ґрунтових вод із верхньої водозбірної площі, особливу увагу звертають на справність укосів, відсутність під час проходження повеней і паводків виходу води з каналів на меліоровану територію.

7.3.  Експлуатація закритої осушувальної мережі

7.3.1. Головними завданнями технічної експлуатації закритої мережі є:

нагляд за роботою закритих дрен, колекторів і споруд на них, а також охорона їх від пошкодження;

проведення своєчасного ремонту дренажних гирл, закритих дрен, колекторів та споруд на них.

7.3.2. Основні ознаки справного стану закритої осушувальної мережі:

на поверхні осушуваних земель відсутні воронки промиву і провали над дренами, колекторами і біля споруд;

після завершення сніготанення, розмерзання грунту та випадання дощів на дренованій площі не утворюються блюдця і вимочки;

осушувальна мережа забезпечує встановлену норму осушення в строки, визначені проектом;

гирла колекторів не перебувають у підпорі, за виключенням періоду проходження весняних і літніх паводків, або здійснення на осушуваних землях зволожувальних заходів;

гирла колекторів не зруйновані, не підмиті, не замулені і не засмічені, клапани, що встановлені на них, легко відкриваються;

оглядові колодязі не підмиті, не замулені та обладнані кришками;

скидні колодязі (фільтри-поглиначі) забезпечують відведення води з безстічних понижень рельєфу, мають відповідні огородження для запобігання наїзду сільськогосподарської техніки і заорювання;

дренажні труби не замулені, не мають залізистих відкладень, не заросли корінням рослин, величина намулу у дренах і у колекторах не перевищує 25% від величини діаметра труб;

глибина закладання дрен і колекторів забезпечує збереження труб при проведенні сільськогосподарських робіт і проїзді транспорту;

гирла колекторів, скидні колодязі та інші споруди мають вказівні знаки з відповідними написами.

7.4. Експлуатація споруд на водоприймачах і осушувальній мережі

7.4.1. Основними ознаками справного стану і працездатності гідротехнічних споруд є:

забезпечення проектної пропускної спроможності (у водозливних отворах споруд відсутні наноси ґрунту, залишки рослинності, льоду, каміння та інших предметів, що перешкоджають пропуску води заданої забезпеченості при рівнях, які не порушують нормальної роботи регулюючої осушувальної мережі);

недопущення підтоплення й затоплення поверхневими водами  прилеглих земель (крім періоду проходження повеней і паводків високої забезпеченості);

відсутність розмивів нижніх б’єфів, пошкоджень кріплень рисберми            і укосів;

бетонні і залізобетонні споруди не мають тріщин, каверн, оголеної арматури;

уздовж фундаментів і стінок споруд немає пазух, провалів і осідання ґрунту;

щити підпірних споруд не пропускають воду і можуть підтримувати необхідний напір води в каналі, а механізми і пристрої для їх підйому знаходяться у справному стані;

поверхня споруди побілена або пофарбована, покрита ізоляційними або антисептичними матеріалами, промаркірована;

під’їзди і підходи до споруд знаходяться у справному стані.

7.4.2. З метою попередження пошкоджень гідротехнічних споруд і підтримання їх працездатності необхідно:

на кожній споруді проводити систематичні (візуальні та інструментальні) спостереження за гідравлічним режимом, просіданням і переміщенням конструкцій, фільтрацією води по підземному контуру і в обхід споруди. Результати спостережень, періодичність і точність яких установлюється керівництвом служби експлуатації, фіксується у спеціальному журналі;

на стінках понурної частини регулюючої споруди повинна бути нанесена яскрава червона лінія катастрофічного горизонту води, підтримання рівня води вище якої забороняється;

охороняти споруди від механічних пошкоджень, проводити очищення водозливів від наносів ґрунту, залишків рослинності, льоду та інших предметів, що перешкоджають течії води;

для забезпечення безаварійного пропуску весняної повені щорічно, восени, проводити роботи з консервації водопропускних водорегулюючих гідротехнічних споруд, забезпечивши при цьому відкриття щитів на шлюзах-регуляторах до закінчення проходження весняної повені, проводити очищення верхніх б’єфів споруд від льоду, залишків деревини та інших предметів, що перешкоджають течії води, і не допускати їх нагромадження перед спорудами у період проходження повені та паводків;

техогляд і ремонт споруд, заміну ущільнення затворів здійснювати в установлені строки, а при розвитку фільтрації, що загрожує аварією, вживати заходів щодо термінової її ліквідації шляхом послідовної засипки з напірної сторони з піску, гравію або каміння з наступним закладанням фільтруючого місця водонепроникним покриттям;

проводити своєчасну розчистку і заповнення розчином тріщин, каверн, штукатурки;

регулярно поновлювати фарбування споруд або покриття їх спеціальними сполуками, що запобігають корозії, вивітрюванню;

відновлення до проектного положення зміщених елементів споруд, засипка ґрунту за опори та відкрилки, відновлення пошкоджених ділянок кріплень понура і рисберми споруди;

забезпечити підйомні механізми гальмівними пристроями, кожухами для захисту вузлів, огородженням, комплектом запасних частин, інструментами; розбір і ремонт підйомних механізмів проводиться при опущених затворах із дотриманням правил з охорони праці;

здійснювати заміну елементів споруд, що пошкоджені.

Однією з вимог правильної експлуатації водорегулюючих споруд є підтримання у верхньому б’єфі нормально-підпертого рівня води (НПР) з нанесенням відповідної позначки на конструкції споруди та обладнання споруд відповідними водомірними пристроями.

7.5.  Експлуатація захисних дамб

7.5.1. Основними завданнями служби технічної експлуатації захисних дамб є:

захист території від затоплення при проходженні розрахункових витрат води і створення умов для проектних режимів роботи водоприймачів і каналів у міждамбовому просторі;

охорона дамб і споруд на них від пошкодження і нагляд за їх нормальною роботою;

підтримання дамб у справному стані.

7.5.2. Головними ознаками справного стану захисних дамб є:

тіло дамби не спучується, не має тріщин, зсувів, ходів землериїв;

укоси і гребені дамб сплановані, закріплені або засіяні травою;

регулюючі (водоскидні) споруди у тілі дамб і кріплення знаходяться у справному стані;

у місцях сполучення дамб з водозливними і водоскидними спорудами відсутні тріщини, пазухи та вимоїни;

фільтрація води через тіло дамби не перевищує проектної величини і не призводить до зсуву ґрунту або опливання укосів;

дамби обладнані у необхідних місцях переїздами і з’їздами.

7.5.3. При експлуатації захисних дамб необхідно:

під час проходження повеней та паводків вести цілодобовий нагляд за станом дамб і споруд на них;

уживати заходів щодо запобігання пошкодження тіла дамб кротами, мишами та іншими землериями;

не допускати переїздів через дамби і з’їздів з них автомашин і тракторів у невстановлених місцях, а також використання дамб під дороги, якщо це не передбачено проектом;

підтримувати у справному стані кріплення укосів і гребеня, не допускати утворення на гребені понижень і накопичення у них води;

своєчасно усувати всі виявлені пошкодження;

мати поблизу дамб на аварійно небезпечних ділянках запас матеріалів, необхідних для попередження та ліквідації можливих аварій;

перед проходженням весняної повені проводити обколювання льоду вздовж водопропускних споруд, а також очистку їх створів, привести в порядок щити і підйомні механізми;

на дамбах, що затоплюються, проводити спостереження за переливанням води через водозливні споруди і гребені дамб;

проводити періодичні інструментальні та візуальні спостереження за просіданням тіла й основи дамб та інших споруд;

після проходження повеней та паводків проводити обстеження дамб і споруд;

виявлені пошкодження і руйнування дамб обвалування заносити у дефектні відомості.

7.5.4. Нормальна експлуатація дамб обвалування і споруд на них забезпечується:

за рахунок своєчасного проведення поточного та капітального ремонтів дамб, укосів, дренажних пристроїв, споруд і обладнання на них;

підготовкою дамб і споруд до роботи у зимовий, весняний і літньо-осінні періоди, обладнання споруд водомірними пристроями;

своєчасним усуненням виявлених просідань і тріщин тіла та основи дамби, різкої зміни кривої депресії, просідання ґрунту за пазухами бетонних споруд тощо;

створенням аварійних запасів матеріалів для укріплення або нарощування висоти дамб при проходженні паводків високої забезпеченості.

7.6.  Експлуатація насосних станцій

7.6.1. Насосні станції входять до комплексу споруд, які забезпечують своєчасне надходження та відкачування води з осушуваних територій або подачу її на зволоження земель. Основними з таких споруд кожної насосної станції є:

підвідний канал;

аванкамера зі сміттєзатримуючими решітками та водозабірною спорудою;

всмоктуючі трубопроводи;

будівля насосної станції з гідротехнічним та електротехнічним обладнанням, трубопровідною арматурою, контрольно-вимірювальними приладами, засобами автоматики, водообліку та зв’язку;

напірні трубопроводи з відповідними пристроями для запобігання попадання в них води з відвідних каналів або водоприймачів;

водовипускна споруда та відвідний канал;

трансформаторна підстанція та лінія електропередачі.

7.6.2. Основні вимоги до експлуатації насосних станцій осушувальних систем:

робота кожної насосної станції здійснюється відповідно до встановленого режиму відкачування води з осушувальної території або її подачі на зволоження;

обладнання насосних станцій, що відкачує воду з осушуваних територій, повинно працювати в режимі, який забезпечує мінімальні питомі витрати електроенергії;

економія електричної енергії під час експлуатації насосних станцій досягається за рахунок підтримання в належному стані гідротехнічного обладнання, встановлення оптимальних режимів роботи насосної станції, недопущення регулювання подачі води прикриттям засувок або затворів, обладнання насосних станцій багатотарифними електролічильниками, при цьому максимальне відкачування вод проводити у часи з пільговими тарифами;

забезпечення робочого стану насосно-силових агрегатів, трубопроводів, затворів, підйомних механізмів, сигналізації, системи енергопостачання, автоматики і зв’язку;

насосні станції повинні бути обладнані приладами для виміру об’єму або витрат перекачаної води та електроенергії. У разі відсутності приладів водообліку, останній здійснюється за методичними рекомендаціями непрямого водообліку на меліоративних насосних станціях по спожитій електроенергії та застосуванням градуювальних коефіцієнтів;

на насосних станціях повинні бути засоби індивідуального захисту від ураження електричним струмом;

обслуговувати насосні станції дозволяється особам віком від 18 років, що мають відповідну кваліфікацію і за станом здоров’я допущені медкомісією до роботи на електротехнічних установках;

персонал, що обслуговує насосні станції, повинен скласти відповідні іспити на знання правил охорони праці і при роботі неухильно виконувати їх;

перебування на насосній станції та обслуговування її обладнання особам, які знаходяться в стані алкогольного сп’яніння, категорично забороняється;

перебування на насосних станціях сторонніх осіб без спеціального дозволу не дозволяється;

облік роботи насосних станцій ведеться в журналах установленого зразка. Записи в журналах здійснюють чергові машиністи згідно з установленими правилами.

7.6.3. Режими роботи насосних станцій, правила обслуговування їх обладнання та механізмів, терміни виконання поточних та капітальних ремонтів визначаються планами, затвердженими експлуатаційною водогосподарською організацією, а також спеціальними інструкціями.

7.6.4. Служба експлуатації насосних станцій організує і проводить постійний інженерний нагляд за роботою і станом споруд, до складу якого входять:

систематичні візуальні та інструментальні спостереження за деформацією споруд і конструкцій, фільтрацією і витратами води, розкриттям швів і тріщин, засміченням решіток та іншими явищами із занесенням результатів спостережень у спеціальний журнал;

періодичне, два рази на рік, обстеження всіх конструкцій станцій із складанням дефектного акта;

позачергове обстеження після аварій, стихійних явищ окремих конструкцій з метою визначення об’ємів відбудовчих робіт.

7.6.5. Обслуговування і догляд за гідромеханічним, насосно-силовим, енергетичним, водовимірювальним обладнанням і приладами здійснюється відповідно до заводських паспортів та інструкцій з експлуатації.

Контроль управління роботою гідромеханічного і енергетичного устаткування насосної станції здійснюється автоматизованими системами, а при їх відсутності – безпосередньо черговими машиністами насосних станцій.

7.6.6. Для захисту обладнання насосних станцій та мережі від гідравлічного удару необхідно постійно підтримувати у робочому стані зворотні клапани, клапани зриву вакууму, вантузи та інші пристрої, контролювати величину і тривалість реверса робочого колеса насоса при скиді води через насос.

7.6.7. Перед пуском кожного відцентрового насоса його всмоктуючий трубопровід та корпус повинні бути заповнені водою. Пуски насосів необхідно здійснювати на закриту засувку, що встановлюється за напірними патрубками. Перед зупинками насосів необхідно закрити вказані засувки.

7.6.8. За напірними патрубками осьових та занурювальних прямоточних насосів запірна арматура не встановлюється, а їх пуски здійснюються у спорожнені напірні трубопроводи. При зупинці насосів вода з трубопроводів витікає через насоси, що викликає зворотне обертання їх роторів. У зв’язку з цим необхідно запобігати надходженню води з відвідного каналу в напірні трубопроводи.

7.6.9. Обов’язки обслуговуючого персоналу насосних станцій, їх права визначаються спеціальними інструкціями.

7.6.10. На системах з механічним підйомом води, зокрема, польдерних, складають річний план відкачування, який визначає режим роботи насосної станції. Річний план складається на підставі місячних об’ємів води, що підлягають відкачуванню в залежності від водності року.

При експлуатації польдерних систем основна увага звертається на:

дотримання встановлених показників рівня води в аванкамері, при якому повинні включатися насосні агрегати, та рівнів води у нижньому б’єфі, при якому відкачування припиняється;

забезпечення оптимального водного режиму у вегетаційний період за рахунок відведення надлишкового меженевого стоку, дотримання норми осушення у розрахункові періоди року на понижених ділянках польдера;

забезпечення роботи напірних трубопроводів у режимі зарядженого сифона на кожному працюючому насосному агрегаті.

7.7.  Експлуатація водосховищ і ставків при регулюванні стоку  осушувальних систем

7.7.1. Головним завданням служби технічної експлуатації водосховищ, водойм, ставків є:

забезпечення встановленого режиму роботи водосховищ, водойм, ставків, який полягає у запобіганні підтоплення, у періоди, коли підтоплення і затоплення сільськогосподарських культур є недопустимим, та створення запасів води, необхідних для зволоження осушуваних земель у засушливі періоди;

постійне оперативне управління технічними пристроями і спорудами для забезпечення наповнення й спрацювання запасів води;

виконання експлуатаційних план-графіків подачі води на зволоження;

нагляд і контроль за станом греблі, водоскидних і водозабірних споруд, свердловин, спостереження і підтримання їх у постійному працездатному стані;

спостереження за роботою споруд і станом чаші та акваторії водосховища, водойми, ставка;

здійснення своєчасного ремонту вузла гідротехнічних споруд, кріплення берегів, догляд за захисними лісовими насадженнями.

7.7.2. При експлуатації регулюючих ставків, водосховищ, крім цих Правил необхідно керуватися статтями Водного кодексу України 76 і 77, регіональними схемами комплексного використання й охорони водних ресурсів.

7.7.3. Основні ознаки справного стану водосховища і вузла гідротехнічних споруд.:

поверхня водосховища вільна від рослинності;

мілководна зона підтримується у стані, який відповідає встановленим санітарно-технічним та екологічним вимогам;

відсутність тріщин, зсувів у місцях сполучення тіла греблі з корінними берегами річної долини (балки), а також водозбірними і водозабірними спорудами;

схили і гребінь сплановані, задерновані й засіяні травою, кріплення і дренаж знаходяться у справному стані, тіло греблі не порушено ходами землериїв;

фільтрація через тіло греблі не перевищує розрахункової і не супроводжується виносом часток ґрунту.

7.7.4. Експлуатаційний режим роботи ставків, водосховищ повинен забезпечувати:

створення необхідних запасів води відповідно до графіків наповнення і спрацювання корисного об’єму водойм;

скорочення непродуктивних витрат і скидів води;

запобігання затоплення й підтоплення земель у зоні впливу водойми;

ужиття заходів щодо боротьби з інтенсивною переробкою берегів;

дотримання санітарних норм стану чаші та необхідної якості води;

підтримання рівнів води у ставку, водосховищі, що не перевищують відміток нормального підпертого горизонту у звичайних умовах експлуатації і встановленого проектом форсованого горизонту при пропусканні розрахункового максимального паводка.

7.7.5. У процесі експлуатації повинні проводитися систематичні візуальні та інструментальні спостереження і дослідження:

стійкості тіла та укосів греблі, динаміки осідання й зсування споруд;

стійкості кріплення напірного укоса при впливі на нього хвильового навантаження й глибокого спрацювання ставка, водосховища;

стану низового укоса;

стану режимно-спостережної мережі, п’єзометричних свердловин, реперів, маркерів, тощо;

режиму роботи водозабірних, водовипускних і водоскидних споруд та їх пропускної спроможності;

режиму роботи гідромеханічного, підйомного і спеціального обладнання, контрольно-вимірювальної апаратури, засобів диспетчерського управління, автоматики, телемеханіки і зв’язку;

положення кривої депресії у тілі дамби, витрат об’єму й мутності дренажних вод;

швидкості наповнення і спорожнення ставка, водосховища, відповідності її значенням, встановленим інструкцією з експлуатації водойми.

7.7.6. З метою збереження корисного об’єму водойми, подовження  терміну його служби необхідно застосовувати попереджувальні заходи проти його замулення:

пропускання паводкових витрат при мінімально знижених рівнях води перед греблею, що дасть змогу за рахунок підвищення проточності скидати транзитом у нижній б’єф частину донних і зважених наносів;

гідравлічні промивання відкладень наносів за рахунок періодичного максимального зниження підпертого рівня і повного відкриття промивних і скидних отворів водопропускних споруд.

7.7.7. Режим наповнення та періодичного спрацювання ставка, водосховища встановлюється в залежності від таких факторів:

типа регулювання стоку (сезонне, річне, багаторічне);

водності року (багатоводний, середній, маловодний).

7.7.8. Темпи наповнення й спрацювання ставка, водосховища визначаються інструкцією з експлуатації і не повинні викликати небезпечних деформацій тіла греблі та споруд, руйнування берегів, їх кріплень, захисних дамб.

7.7.9. При експлуатації водосховищ, особливо крупних і середніх, необхідно вживати оперативних заходів щодо виявлення й недопущення небезпечного розвитку аварійних ситуацій:

підвищення рівня води понад показники, встановлені проектом й інструкцією з експлуатації;

збільшення фільтраційних витрат у дренажних лініях, поява ознак суфозії ґрунту;

поява виходу ґрунтових вод на сухому укосі земляної греблі або дамби, особливо вище дренажних споруд;

виникнення зосередженого току води по контакту земляної греблі з бетонними спорудами;

обвал і сповзання укосів земляних споруд;

пошкодження споруд напірного фронту греблі та скиду паводкових вод.

7.7.10. У випадку виникнення аварійних ситуацій, при настанні катастрофічних паводків, що перевищують пропускну спроможність водоскидних споруд, дозволяється:

тимчасове форсування рівня води над відміткою нормального підпертого горизонту;

тимчасовий скид води через резервні водоскиди, в обхід основних споруд, з розмиванням руслових земляних дамб і перемичок, у виключних випадках – через прокол у заздалегідь вибраному місці.

7.7.11. При прогнозі інтенсивних паводків слід провести передпаводкове спрацювання частини ємності водосховища на величину об’єму припливу води, що очікується.

7.7.12. У разі використання суб’єктами господарювання на правах оренди водосховищ, водойм, ставків для риборозведення, виходячи з їх територіально-адміністративного розміщення, районною, обласною державною адміністрацією приймається рішення про порядок і режим експлуатації водойм, а саме: установлення робочих горизонтів, наповнення, пропуск, скидання та інші заходи, які виконуються  експлуатаційною організацією в залежності від типу регулювання стоку (сезонне, річне, довголітнє), а також у разі виникнення аварійних ситуацій.

Умови використання цих водойм для риборозведення встановлюються договором між експлуатаційною організацією і суб’єктом господарювання, який займається вирощуванням риби.

7.8.  Експлуатація доріг на осушуваних землях

7.8.1. Технічна експлуатація доріг на осушуваних землях повинна забезпечувати можливість:

доставки до каналів і споруд, що потребують ремонту, необхідних матеріалів і механізмів;

проїзду для виконання експлуатаційних заходів;

своєчасної доставки на поля робітників, насіння, добрив, пально-мастильних матеріалів, а також своєчасного вивезення з полів зібраного врожаю;

вільного пересування сільськогосподарської техніки, тракторів, автомашин і гужового транспорту.

7.8.2. При експлуатації доріг виконуються такі основні види робіт:

очищення проїжджої частини і узбіч від сторонніх предметів, планування і коткування ґрунтових доріг і доріг з гравійним та шлаковим покриттям, зашпарування тріщин і місць просідання на дорогах з твердим покриттям;

планування узбіч і укосів дорожнього полотна, підсів трав, очищення кюветів від наносів, сміття, деревинної та трав’яної рослинності;

підтримання у справному стані дорожнього полотна, сполучень мостів і труб-переїздів із дорожнім полотном, завчасне підвезення й складування необхідних матеріалів;

очищення отворів мостів і труб, а також льодорізів від сміття, снігу та льоду і пропуск талих і дощових вод;

виправлення дрібних пошкоджень споруд, заміна і фарбування дорожніх знаків і огороджень, підтримання у справному стані огорожі у місцях перегону худоби;

дотримання правил користування дорогами, особливо під час весняного й осіннього бездоріжжя;

періодичне проведення контрольного нівелювання доріг і дорожніх споруд.

7.8.3. Дороги, що постійно використовуються взимку, у небезпечних місцях обладнуються снігозатримувальними щитами й очищуються від снігових заметів.

7.8.4. Дорожня мережа і дорожні споруди після закінчення весняного танення снігу, а на заплавах після того, як зійдуть талі води, повинні бути ретельно оглянуті, а всі виявлені деформації і руйнування виправлені.

7.8.5. Експлуатаційні дороги, що використовуються як районні або міжрайонні загального користування, можуть передаватися на баланс спеціалізованих організацій.

VІІІ. Підвищення надійності експлуатації гідротехнічних споруд

8.1. Одним з основних завдань служби інженерної експлуатації гідротехнічних споруд є достовірна оцінка їх надійності у даний час і прогнозування її на майбутній період.

8.2. Служба експлуатації споруд повинна оцінювати, прогнозувати і вживати заходів щодо підвищення основних показників комплексу надійності:

працездатності споруд  і їх окремих елементів, імовірності їх безвідмовної роботи (збереження своїх параметрів у заданих межах при певних умовах експлуатації на протязі певного часу);

довговічності споруд і їх окремих конструкцій, здатності їх тривалий час, з можливими переривами на ремонт, зберігати працездатність у заданих режимах і умовах експлуатації до руйнування, повного зносу або моменту, коли ремонт стає економічно недоцільним;

ремонтопридатність споруд і їх основних елементів, пристосованість їх до відновлення працездатності за рахунок проведення своєчасного ремонту або заміни окремих елементів.

8.3. Для достовірної оцінки надійності гідротехнічних споруд необхідне проведення систематичних спостережень за якістю її експлуатації із збором і узагальненням даних про роботу окремих елементів і реєструванням у спеціальному журналі усіх випадків відказу в роботі, їх частоти, інтенсивності та середнього значення часу між відказами;

заходів, що проводяться з підтримання й відновлення працездатності;

дати, часу і причини виникнення відказу та його усунення;

конкретного місця, характеристики відказу і розміру завданих пошкоджень;

часу на виявлення пошкоджень, очікування ремонту і його проведення;

витрат матеріалів, деталей і грошових коштів на усунення пошкоджень.

8.4. Для підвищення імовірності безвідмовної роботи споруд, їх окремих конструкцій і обладнання слід використовувати поряд з номенклатурними експлуатаційними заходами резервування запасу окремих будівельних конструкцій і матеріалів, агрегатів, вузлів і деталей для оперативної заміни тих, що вийшли з ладу.

ІХ. Особливості експлуатації осушувально-зволожувальних систем

            9.1. Осушувально-зволожувальні системи призначені для двостороннього регулювання водного режиму ґрунтів на осушуваних сільськогосподарських угіддях. Конструкції таких систем забезпечують зниження рівнів ґрунтових вод у вологі періоди і зволоження кореневмісного шару ґрунту у посушливі періоди вегетації сільськогосподарських культур.

            9.2. Основними методами зволоження є підгрунтове зволоження (шлюзування) і дощування.

            Розрізнюють попереджувальне і зволожувальне шлюзування.

            9.2.1. Попереджувальне шлюзування застосовується для акумуляції частини води весняної повені або в періоди інтенсивного випадання літніх атмосферних опадів шляхом закриття шлюзів на осушувально-зволожувальній мережі. Для таких систем є характерним обмеження водних ресурсів власних водозаборів і відсутність можливості подачі води із зовнішніх водних джерел, у зв’язку з чим, у засушливі роки попереджувальне шлюзування малоефективне.

            9.2.2. Зволожувальне шлюзування застосовується у випадку, коли є гарантоване водне джерело, що забезпечує подачу води у меліоративну мережу і кореневмісний шар ґрунту  на протязі всього вегетаційного періоду.

            9.2.3. Підгрунтове зволоження осушуваних земель здійснюється         шляхом інфільтрації води з осушувальних каналів, по кротових дренах та з використанням матеріального дренажу.

            9.2.4. Конструкція осушувально-зволожувальних систем із застосуванням дощування визначається рельєфом місцевості, площею і конфігурацією полів, характером сільськогосподарського використання земель і типом дощувальної техніки.

9.3. Експлуатація осушувально-зволожувальних систем потребує додаткового контролю за вологістю ґрунтів.

            9.4. Для здійснення регулювання водного режиму на осушувально-зволожувальних системах експлуатаційною організацією складаються внутрішньогосподарські і системні плани регулювання водного режиму кореневмісного шару ґрунту.

            9.4.1. Внутрішньогосподарські плани регулювання водного режиму складаються власниками (землекористувачами) осушуваних земель або на договірних засадах експлуатаційною водогосподарською організацією, а системні – експлуатаційною водогосподарською організацією.

            Для їх розробки необхідно мати схему осушувально-зволожувальної мережі у масштабі 1:10000, карту ґрунтів, дані про рівні ґрунтових вод, склад культур, що плануються на поточний рік.

Х.  Поліпшення технічного стану й удосконалення осушувальних систем

            10.1. Для підвищення ефективності використання осушуваних земель при вирощуванні сільськогосподарських культур на цих землях експлуатаційні водогосподарські організації, власники меліоративних фондів та власники землі (землекористувачі) землі повинні виконувати заходи з поліпшення технічного стану, удосконалення осушувальних систем.

            10.2. Склад і зміст заходів з поліпшення технічного стану й удосконалення осушувальних систем встановлюються службою експлуатації разом із власниками (землекористувачами) на основі оцінки надійності об’єктів інженерної інфраструктури, меліоративного стану осушуваних земель і досвіду їх господарського використання, даних спостережень за врожайністю сільськогосподарських культур, паспортизації, експлуатаційної гідрометрії і виробничих досліджень.

            10.3. Заходи з поліпшення технічного стану й удосконалення осушувальних систем виконуються в залежності від їх обсягу і складності згідно з затвердженими в установленому порядку проектами у вигляді капітального ремонту або реконструкції систем.

            10.4. Реконструкція осушувальних систем здійснюється у випадках:

            заміни відкритої мережі на закриту;

            перебудови осушувальних систем односторонньої дії на системи двосторонньої дії (осушувально-зволожувальні);

            зміни господарського використання меліорованих земель, що пов’язане із зміною забезпеченості розрахункових витрат та необхідністю технічного вдосконалення регулюючої мережі.

            10.5. Проекти на капітальний ремонт і удосконалення осушувальних систем складаються:

при необхідності згущення або поглиблення регулюючої мережі на осушуваній території;

            заміни окремих споруд, що втратили працездатність, або їх частин і кріплень на аналогічні споруди і кріплення з більш довговічних матеріалів та більш досконалої конструкції;

кріплення окремих каналів, які пошкоджені внаслідок тривалих деформацій;

оснащення меліоративних систем додатковими спорудами і пристроями, водомірними постами, знаками інженерної обстановки та іншими експлуатаційними пристроями, автоматизації роботи насосних станцій, регулюючих та водоскидних споруд і гідрометричних пристроїв усієї осушувальної системи в цілому.

10.6. Експлуатаційні водогосподарські організації разом із власниками (землекористувачами) меліорованих земель вносять свої пропозиції при складанні завдань на розробку проектів реконструкції (перебудови) та вдосконалення осушувальних систем.

10.7. Заходи з поліпшення і вдосконалення осушувальних систем здійснюються за планами, складеними експлуатаційними водогосподарськими організаціями, погодженими з власниками (землекористувачами) і відповідними органами агропромислового комплексу.

ХІ.  Організація експлуатаційної гідрометрії і гідромеліоративних спостережень

11.1. Однією з основних умов правильної експлуатації осушувальних систем і раціонального використання води є належна організація системи первинного обліку та систематичного спостереження за рівнями води.

 

11.2. З метою визначення об’ємних показників водного балансу системи експлуатаційна організація розробляє порядок обліку витрат води, який погоджується з водокористувачами і є обов’язковим для виконання суб’єктами водокористування.

11.3. Основними завданнями експлуатаційної гідрометрії на осушувальних системах є:

систематичні спостереження за витратами, рівнями та іншими характеристиками водного потоку;

складання гідрометричних таблиць, графіків тощо для контролю за режимом роботи каналів, гідротехнічних споруд, насосних станцій, колекторно-дренажної мережі;

ведення водного балансу на осушувальних системах у цілому й окремих ділянках за відведенням, подачею на зволоження та надходженням води;

здійснення експлуатації, ремонту, тарування і повірки гідрометричних постів, споруд, обладнання та засобів водообліку;

визначення величини і характеру стоку з осушуваних площ, включаючи скидання його з нагірних і ловчих каналів, транзитних втрат через меліоративну систему; установлення в каналах відповідних витрат і рівнів, які б забезпечували правильне використання осушуваної території і відповідали вимогам комунальних, санітарних, гідротехнічних та інших потреб.

11.4. Відповідно до зазначених завдань гідрометричні роботи на системах включають улаштування гідрометричних постів на водоприймачах, магістральних і нагірних каналах та інших джерелах.

11.5. Гідрометричні пости розподіляються на основні (балансові), на яких систематично проводять заміри витрат і рівнів води, та  допоміжні, де зазначені вимірювання виконуються у разі зміни гідрологічного режиму території (надходження додаткової води, підняття рівнів ґрунтових вод і т. ін.).

11.6. На водоприймачах основні пости розміщуються на ділянках, що приймають воду з магістральних каналів. При значній протяжності водоприймача влаштовується два створи: верхній – на вхідній ділянці, від якої починається примикання водоприймача до осушуваного масиву, і нижній – у кінці примикання системи до водоприймача. На магістральному каналі основним створом є пост у голові каналу. Допоміжні створи на магістральному каналі обладнуються через кожні 5–10 км. На нагірних каналах основні пости закладаються лише в гирловій частині при довжині нагірного каналу понад 1,5 км.

11.7. Допоміжні пости закладаються на всіх вузлах системи в гирлових і вихідних частинах перетину каналів, а також у місцях перетину каналів створами, на яких розміщені оглядові колодязі для спостережень за рівнями ґрунтових вод.

11.8. Спостереження на основних гідрометричних постах за рівнями води проводяться на водоприймачах, на магістральних і нагірних каналах у період проходження весняних і літніх повеней – два рази на добу, у непаводковий літній і осінній періоди – один  раз на добу і у зимовий – один раз у 10 днів.

11.9. Спостереження за рівнями води на допоміжних постах ведуться лише під час роботи вузлів (1-2 рази на добу), проходження повеней та паводків. Витрати на основних постах заміряють вертушкою або поплавками періодично з таким розрахунком, щоб для кожного поста можна було спочатку побудувати, а потім перевірити криві залежності витрат води від рівнів.

11.10. Спостереження на оглядових колодязях (або свердловинах) по створах і на пов’язаних з ними додаткових гідрометричних постах ведуться весною кожний день, літом – один раз у 5 днів, а зимою – один раз у 10 днів. Методика обробки даних спостережень по гідропостах і гідромеліоративних створах однакова для всіх систем відповідно до встановлених інструкцій і правил.

ХІІ.  Облік стоку і показники роботи осушувальних систем

12.1. Основними показниками роботи осушувальних систем є річні показники продуктивного використання води на осушуваних землях і величина обсягів річного скиду води.

12.2. Кількісні показники, такі як річний внутрішній об’єм вологообігу системи і кількість відведеної води у водоприймач, отримуються за умови налагодження обліку води, що надійшла на масив, і відведених вод, визначених на підставі водно-меліоративного балансу, складеного для всієї площі системи.

12.3. Об’єм внутрішнього вологообміну визначається виходячи з площ, зайнятих сільськогосподарськими культурами, їх врожайності та витрат на транспірацію і випаровування.

12.4. У залежності від умов господарської діяльності експлуатаційної організації і водокористувачів, гідравлічних умов водного потоку, вимог оперативності й точності обліку його параметрів та інших факторів у практиці експлуатаційної гідрометрії використовуються русловий, гідравлічний, електричний та акустичний методи виміру параметрів водного потоку.

12.5. Русловий метод вимірів параметрів водного потоку, в основу якого покладено використання сталої функціональної залежності величини витрат від рівня води у певному перерізі русла, застосовується:

на основних (балансових) гідропостах у поєднанні з човновою переправою, гідрометричними містками та ін.;

на гідропостах, улаштованих на водоприймачах у місцях скиду води з магістральних каналів у поєднанні з фіксованим руслом, човном або містком, гідрометричною дистанційною установкою.

12.6. Гідравлічний метод вимірів параметра потоку може бути застосований на всіх типах гідропостів. Він заснований на використанні гідравлічних законів витікання рідини через таровані гідротехнічні споруди (засоби), такі як вимірювальні водозливи, водомірні пороги і т. ін.

ХІІІ.  Пропускання повеней і паводків

13.1. У порядку підготовки осушувальних систем до пропускання повеней і паводків власниками систем розробляються організаційно-технічні заходи, які передбачають:

максимальне відведення (скид) води з магістральної, провідної та регулюючої мережі, водойм;

обстеження перегороджувальних споруд, колодязів закритих колекторів, дренажних гирл, відкритої мережі, очистка їх від сторонніх предметів, мулу;

відкриття та випробування затворів і підйомних механізмів на предмет оперативного маневрування;

поповнення аварійного запасу матеріалів запасних деталей і вузлів, обладнання;

визначення обсягів та строків виконання невідкладних робіт щодо забезпечення пропуску повеней, паводків;

організація та інструктаж аварійних бригад, установлення графіків і місць їх чергування, оснащення інструментами, засобами транспорту та зв’язку.

13.2. При пропусканні весняних повеней основну увагу слід приділяти можливому виникненню заторів льоду, приймати оперативні заходи щодо їх попередження.

13.3. При пропусканні літніх паводків, які формуються інтенсивними зливами, експлуатаційна служба особливу увагу повинна приділяти готовності скидних трас інженерних комунікацій (водоприймачів, провідних каналів, перегороджувальних споруд) до пропускання паводкових  вод, маневреності гідромеханічного обладнання та, відповідно, потрібному часу на відкриття затворів шлюзів-регуляторів залежно від швидкості наростання паводка.

13.4. Про виникнення аварійних ситуацій експлуатаційна служба повинна негайно повідомляти органи місцевої виконавчої влади.

ХІV.  Протипожежні заходи на осушуваних торфовищах

14.1. Експлуатаційні водогосподарські організації разом із землекористувачами, власниками земель зобов’язані попереджати виникнення пожеж на осушуваних торфовищах і неодмінно вживати заходів для їх погашення.

14.2. Для попередження пожеж на торфовищах:

забороняється розводити багаття, спалювати деревно-чагарникову та трав’яну  рослинність;

на тракторах, автомобілях, комбайнах та інших машинах, що працюють на осушуваних торфовищах, вихлопні труби повинні бути обладнані іскрогасниками;

забороняється ремонтувати техніку в польових умовах із застосуванням зварювальних робіт.

14.3. Для попередження і гасіння пожеж на торфовищах у власників меліорованих земель, землекористувачів повинна бути організована протипожежна охорона.

14.4. Особовий склад пожежно-сторожової охорони, добровільні пожежні дружини і всі працюючі при гасінні пожеж на торфовищах повинні обов’язково пройти техмінімум з протипожежних заходів. Усі працівники, зайняті на гасінні пожеж, забезпечуються спецодягом, індивідуальними та колективними  засобами для безпечної роботи, водою.

14.5. Місця виникнення пожежі огороджуються знаками з прапорцями і охороняються людей і заїзду техніки. У разі необхідності по контуру вогнища здійснюється виїмка торфу до мінерального ґрунту і заповнення рівчака водою.

ХV.  Планування експлуатаційних заходів та звітність

15.1. Виробнича діяльність експлуатаційних водогосподарських організацій здійснюється відповідно до річних і колективних планів. Планування повинно забезпечувати надійну роботу всіх ланок осушувальної системи на основі ефективного використання фінансових, матеріально-технічних, енергетичних та трудових ресурсів.

15.2. Виробничі плани з експлуатації осушувальних систем складаються у строки, за формами та на період діяльності, встановленими організацією вищого рівня, окремо з експлуатаційних заходів, капітального ремонту, переобладнання та вдосконалення систем.

15.3. Види, обсяги робіт і заходи, необхідні для утримання осушувальних систем у робочому стані та їх подальшого удосконалення, визначаються на підставі матеріалів обстеження осушувальних систем і дефектних відомостей, проектів ремонту або реконструкції, а також результатів проведених виробничих досліджень. Необхідні кошти і матеріально-технічні ресурси визначаються згідно з діючими нормативами витрат на експлуатацію міжгосподарських і внутрішньогосподарських об’єктів інженерної інфраструктури та кошторисів до проектів на їх ремонт і реконструкцію.

15.4. Річний виробничий план експлуатаційних робіт повинен складатися у розрізі кварталів, повністю відображати виробничо-фінансову діяльність служби експлуатації, підтверджуватись кошторисно-договірною документацією і затверджуватись організацією вищого рівня. Річний план є основним документом, за яким фінансуються експлуатаційні роботи і заходи.

15.5. Для забезпечення виконання експлуатаційних заходів (пропуск повені, паводка, ліквідація наслідків стихійного лиха та ін.) складаються оперативні виробничі плани.

15.6. Після завершення вегетаційного періоду представники експлуатаційних організацій, землекористувачі, власники осушуваних земель повинні щорічно перевіряти в натурі технічний стан міжгосподарської і внутрішньогосподарської мережі осушувальних систем із спорудами на ній. Результати перевірки оформляти відповідними документами, погодивши їх з управліннями сільського господарства і продовольства райдержадміністрації.

15.7. Експлуатаційні водогосподарські організації звітуються за виконання планів експлуатаційних робіт шляхом подання організації вищого рівня оперативної звітності та річних виробничо-фінансових звітів.

15.8. Вся оперативна і річна звітність складається за формами відомчої і статистичної звітності в установлені строки.

15.9. Експлуатаційні водогосподарські організації з урахуванням оперативної і річної звітності, показників оцінки меліоративного стану та інших матеріалів складають згідно з установленими формами річні звіти з технічної експлуатації осушувальних систем.

ХVІ.  Природоохоронні заходи на осушуваних землях

16.1. Природоохоронні заходи на осушуваних землях спрямовані на збереження позитивних властивостей природного середовища, ландшафтів, земельних і водних ресурсів, фауни і флори, збереження пам’яток природи, історії і культури, місць проживання птахів, диких тварин.

16.2. Експлуатаційні водогосподарські організації зобов’язані виконувати всі природоохоронні заходи на осушуваних землях, передбачені проектом, контролювати роботи, що проводяться на внутрішньогосподарській мережі. При необхідності вони можуть додатково розробляти і здійснювати власними силами природоохоронні заходи на системах, що експлуатуються.

16.3. Природоохоронні заходи, що виконуються експлуатаційними організаціями, повинні відповідати чинному законодавству України та іншим нормативним документам.

16.4. Основні природоохоронні заходи, що застосовуються на осушувальних системах з метою запобігання забруднюванню води та охороні ґрунтів, розподіляються на агротехнічні, гідротехнічні та організаційні.

16.5 .До складу агротехнічних заходів входять:

застосування прогресивних прийомів обробки ґрунтів, своєчасне і науково обґрунтоване внесення доз мінеральних добрив, гіпсування, вапнування та раціональне використання торфових ґрунтів у сівозмінах;

посів багаторічних трав та інших культур, які сприяють закріпленню шару ґрунту;

створення умов для зменшення мінералізації торфу і підтримання у торф’яному шарі позитивного балансу органічної речовини;

кротування, розпушування, культуртехнічні роботи.

16.6. До  складу гідротехнічних заходів, передбачених проектами, входять:

улаштування постійних і тимчасових споруд для відстоювання води на меліоративних системах;

збереження і пропуск гарантованого (санітарного) об’єму води на зарегульованих водних джерелах;

будівництво меліоративних систем двосторонньої дії та оборотних систем.

16.7. До складу організаційних заходів входять:

організація служби контролю за своєчасним проведенням і дотриманням виконання природоохоронних заходів;

організація служби контролю за якістю води, яка надходить з полів землевласників;

запобігання надходженню у водні джерела неочищених стічних вод, гербіцидів, мінеральних добрив, тощо.

16.8. Для забезпечення експлуатації та захисту від забруднення, пошкодження і руйнування каналів осушувальних систем, гідротехнічних і гідрометричних споруд, водойм і гребель виділяються земельні ділянки смуг відведення з особливим режимом використання і обмеженою господарською діяльністю.

16.9. Ширина водоохоронних зон і смуг у зоні меліоративних систем, уздовж водних джерел встановлюється проектом та відповідними законодавчими і нормативними документами.

16.10. У зонах гідротехнічних споруд, водойм, ставків, водоприймачів, магістральних каналів організаціями, підприємствами, власниками (землекористувачами) цих споруд здійснюється охорона існуючих лісових смуг та відновлення складу порід дерев, розчищення лісових смуг, обкошування земельних ділянок смуг відведення.

16.11. У заповідниках, розташованих у межах меліоративних систем, служба експлуатації повинна сприяти збереженню умов, рекомендованих для виживання й збереження флори і фауни.

У необхідних випадках слід виходити з пропозиціями у місцеві ради та інші державні органи виконавчої влади щодо обмеження господарської діяльності поблизу водних об’єктів, у прибережних лісових насадженнях та масивах.

16.12. Під контролем служби експлуатації повинні знаходитися бази пально-мастильних матеріалів, гаражі, приміщення для збереження добрив, що можуть забруднити водотоки та водойми, які є елементами меліоративних систем. У разі порушення цих вимог керівництво експлуатаційної організації забезпечує через місцеві органи самоврядування прийняття рішення щодо обвалування, передислокацію зазначених приміщень, баз, об’єктів або вжиття інших заходів.

16.13. Служба експлуатації повинна заохочувати і спрямовувати діяльність своїх працівників на збереження ландшафтів, місць відпочинку польових і ремонтних бригад, дбайливе ставлення до флори і фауни та інших елементів природи, дисципліновану поведінку на об’єктах (особливо осушених торфовищах).

ХVІІ. Планування і проведення ремонтних робіт та звітність

17.1. Виробнича діяльність експлуатаційних водогосподарських організацій здійснюється у відповідності з річними та перспективними планами. Планування повинно забезпечувати надійну роботу всіх ланок осушувальної системи на основі ефективного використання фінансових, матеріально-технічних, енергетичних та трудових ресурсів.

17.2. Виробничі плани з експлуатації осушувальних систем складаються у строки, за формами та на періоди діяльності, встановлені організацією вищого рівня, окремо з експлуатаційних заходів, капітального ремонту, переобладнання та вдосконалення систем.

17.3. Види, обсяги робіт і заходи, необхідні для утримання осушувальних систем у робочому стані та їх подальшого удосконалення, визначаються на підставі матеріалів обстеження осушувальних систем і дефектних відомостей, проектів ремонту або реконструкції, а також результатів проведених виробничих досліджень. Необхідні кошти і матеріально-технічні ресурси визначаються згідно з діючими нормативами витрат на експлуатацію міжгосподарської і внутрішньогосподарської мережі осушувальних систем з гідроспорудами на ній та кошторисів до проектів на їх ремонт і реконструкцію.

17.4. Річний виробничий план експлуатаційних робіт повинен складатися у розрізі кварталів, повністю відображати виробничо-фінансову діяльність служби експлуатації, підтверджуватись кошторисно-договірною документацією і затверджуватись організацією вищого рівня. Річний план є основним документом, за яким фінансуються експлуатаційні роботи і заходи.

17.5. Для забезпечення виконання важливих експлуатаційних заходів (пропуск повені, ліквідація наслідків стихійного лиха та ін.) складаються оперативні виробничі плани.

17.6. Після завершення вегетаційного періоду представники експлуатаційних організацій і землекористувачі, власники меліоративних фондів повинні щорічно перевіряти в натурі технічний стан міжгосподарської і внутрішньогосподарської мережі осушувальної системи і результати перевірки оформляти відповідними документами, погодивши їх з управліннями агропромислового розвитку райдержадміністрацій.

17.7. Експлуатаційні водогосподарські організації звітуються за виконання планів експлуатаційних робіт шляхом подання організації вищого рівня оперативної звітності і річних виробничо-фінансових звітів.

17.8. Вся оперативна і річна звітність складається за формами відомчої і статистичної звітності в установлені строки.

17.9. Експлуатаційні водогосподарські організації з урахуванням оперативної і річної звітності, показників оцінки меліоративного стану та інших матеріалів складають згідно з встановленими формами річні звіти з технічної експлуатації осушувальних систем.

17.10. Плани і графіки проведення ремонтних робіт на меліоративних системах повинні бути ув’язані з графіками проведення сільськогосподарських робіт і погоджені з власниками (землекористувачами) меліорованих земель у випадках, якщо зачіпаються їх інтереси.

Для проведення складних ремонтних робіт, а також робіт, які потребують наявності робочих креслень, обов’язкове попереднє складання проектно-кошторисної документації.

ХVІІІ. Експлуатація гідромеханічного і електротехнічного обладнання

18.1. Робоче обладнання і металеві конструкції гідротехнічних споруд (основні, ремонтні й аварійні затвори, вантажопідйомні механізми і пристосування. Сміттєзатримуючі решітки і механізми для їх очищення, електродвигуни, пускові засоби, станції управління тощо) повинні утримуватись у належному стані, що гарантує повне їх збереження і постійну справність.

18.2. Затвори, сміттєзатримуючі решітки та інші конструкції повинні систематично підлягати ревізіям, у процесі яких перевіряються наявність деформацій і корозійних пошкоджень каркаса і обшивки, стан зварних швів, резинових ущільнень та їх кріплень, стан опорних шарнірів, ланцюгів, сталевих канатів, підйомних гвинтів, вузлів їх з’єднання із затворами і т. ін. Виявлені недоліки підлягають негайному усуненню. Металеві поверхні повинні бути покриті антикорозійним складом.

18.3. Особливу увагу слід приділяти відсутності перекосу затвора у пазах, плавності руху затвора, щільному приляганню ущільнень до стінок і порога споруди та відсутності витікання води через них, вільному обертанню опорних шарнірів сегментних затворів, збереженню антикорозійних покрить, фарбуванню і змазуванню поверхонь.

18.4. Вантажопідйомні механізми і пристосування (канатні і гвинтові підйомники, решіткоочисні пристрої, талі і т. ін.) повинні експлуатуватись у відповідності із заводськими інструкціями і паспортами. При догляді за ними особливу увагу слід приділяти роботі редукторів, відкритих зубчатих передач, блокувальних пристроїв, кріпленню кінців сталевих канатів на ковшах і барабанах.

ХІХ. Експлуатація осушувальних каналів і гідроспоруд у зимовий період

19.1. Експлуатаційний  персонал зобов’язаний проводити за спеціальним планом підготовку гідротехнічних споруд до роботи у зимових умовах, причому особливу увагу звертати на технічний стан затворів, підйомних механізмів.

19.2. Для забезпечення безаварійної експлуатації каналів і споруд в умовах низьких температур складається план організаційно-технічних заходів, який передбачає:

нагляд за роботою каналів і споруд, організацію чергування в окремі періоди у місцях можливого накопичення льоду і шуги;

захист від затоплення прилеглих територій;

обколювання льоду перед регуляторами, мостами, напірними трубопроводами, дюкерами та іншими спорудами.

19.3. Захист конструкцій споруд, затворів і решіток від механічного впливу льоду повинний забезпечуватись:

регулярним обколюванням льоду біля затворів та інших частин споруд;

улаштуванням на затворах спеціальних топляків.

19.4. Маневрування затворами у зимовий період направляючих споруд необхідно здійснювати періодично з урахуванням таких вимог:

при відсутності водозабору із магістрального або розподільчого каналу затвори споруд-регуляторів піднімають угору на весь період і стопорять у такому положенні;

на водозабірних спорудах з великою пропускною спроможністю для запобігання примерзання затворів їх періодично піднімають і опускають.

19.5. Гідромеханічне, вантажопідйомне, електротехнічне обладнання, засоби контролю і управління гідротехнічних споруд, які не працюють у зимовий період, підлягають консервації. Трубопроводи, лотоки, корпуси насосів і запірної арматури необхідно звільнити від води.

19.6. Робочі органи й обладнання гідромеханічних постів, водомірних споруд, рибозахисних пристроїв (сітки, барабани, касети та ін.) підлягають демонтажу, ревізії, консервації і зберіганню у спеціальних захищених місцях.

ХХ. Безпека праці при проведенні експлуатаційних заходів

20.1.  Відповідно до Закону України “Про охорону праці” експлуатаційні водогосподарські організації, власники меліоративних фондів, землекористувачі, власники землі при виконанні ремонтно-експлуатаційних робіт на осушувальних системах повинні керуватися Законом України „Про охорону праці”, Кодексом законів про працю України, Законом України “Про загальнообов’язкове  державне  соціальне страхування від нещасного випадку  на  виробництві   та   професійного   захворювання, які спричинили втрату працездатності” та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, галузевими, галузевими нормативними актами про охорону праці – правилами, стандартами, нормами, положеннями, інструкціями та іншими чинними документами.

20.2. Усі працівники при прийнятті на роботу і в процесі роботи проходять на підприємстві інструктаж (навчання) з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, про правила поведінки при виникненні аварій згідно з чинними нормативними положеннями.

20.3. На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов’язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих температурних умовах, працівникам видаються безоплатно, за встановленими нормами, спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також миючі та знешкоджуючі засоби.

20.4. Введення в експлуатацію нових і реконструйованих об’єктів виробничого та соціально-культурного призначення, виготовлення і передача у виробництво зразків нових машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, нових технологій без дозволу державних органів з нагляду за охороною праці забороняється.

20.5. Особи адміністративно-технічного персоналу, які своїми вказівками або діями порушують встановлені правила техніки безпеки і охорони праці, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

20.6. До виконання робіт, що потребують спеціальних знань і підготовки (водолазні, електротехнічні, вибухові, управління механізмами, автомашинами і т. ін.), можуть залучатися лише особи, що мають право на виконання цих робіт.

20.7. Особлива увага повинно бути приділено дотриманню правил та інструкцій з безпеки праці при роботах з електрообладнанням, у котлованах, траншеях і тунелях, при будівництві та ремонті захисних і регулюючих споруд, при роботі з легкозаймистими матеріалами і отрутохімікатами, а також під час пропуску паводків, повеней і льодоходу.

20.8. Усі житлові, службові і підсобні приміщення повинні утримуватись у справному стані, відповідати встановленим санітарним вимогам і бути оснащені протипожежним інвентарем та вогнегасниками згідно з Типовими нормаминалежності вогнегасників, затвердженими наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 02.04.2004 р. № 151, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 29.04.2004 р. за № 554/9153 (НАПБ Б.03.001-2004).

20.9. Для надання першої допомоги при травмах і нещасних випадках на експлуатаційних дільницях, насосних станціях, об’єктах виконання ремонтних робіт повинні бути аптечки із запасом медикаментів і матеріалів для перев’язування.

20.10. Оглядачі гідротехнічних споруд, а також всі інші працівники експлуатаційних організацій, що працюють по одному, повинні бути забезпечені індивідуальними перев’язувальними пакетами для надання першої медичної допомоги.

Тра 15

“Мішки зі сміттям знаходимо там, де їх апріорі бути не повинно”

VS_mzsztdiabnp

Кві 08

ПОЛОЖЕННЯ Басейнового конкурсу «Барви Дністра»

Регіональний конкурс «Барви Дністра» проводиться у рамках басейнової природоохоронної інформаційно-просвітницької кампанії «Збережімо Дністер».

1. Мета та головні завдання.

Конкурс «Барви Дністра» (далі-Конкурс) спрямований на залучення учнівської та студентської молоді, громадськості до заходів, спрямованих на збереження, відновлення та раціональне використання водних ресурсів з метою:

  • залучення громадськості до практичної природоохоронної діяльності в басейні ріки Дністер;
  • формування екологічної свідомості та поглиблення екологічних знань учнівської та студентської молоді;
  • виховання дбайливого та ощадливого ставлення до природи рідного краю;
  • виховання любові до рідної природи через використання засобів художньо-естетичного сприйняття довкілля;
  • поширення інформованості сталого використання природних ресурсів;
  • висвітлення актуальних проблем стану водних ресурсів, його реального впливу на здоров’я людей;
  • впровадження позитивної практики раціонального водокористування.

2. Організатори Конкурсу:

  • Львівське обласне  управління водних ресурсів;
  • Львівська обласна організація Товариства меліораторів та водогосподарників України;
  • Одеський державний екологічний університет;
  • Молодіжний екологічний центр ім. В.І.Вернадського;
  • Чорноморський жіночий клуб/МАМА-86-Одеса;
  • Західний центр Українського відділення «Міжнародного центру наукової культури – Всесвітня лабораторія»;
  • Міжнародна екологічна асоціація захисників річки «Eco – TIRAS»;
  • Чернівецьке обласне громадсько-молодіжне екологічне об’єднання «БУКВИЦЯ».

3. Учасники Конкурсу.

До участі у конкурсі «Барви Дністра» запрошуються учні, студенти та викладачі загальноосвітніх, професійно-технічних, позашкільних та вищих навчальних закладів усіх форм власності, водокористувачі басейну Дністра на території Львівської, Тернопільської, Хмельницької, Івано-Франківської, Чернівецької, Вінницької, Одеської областей, а також Республіки Молдова і Придністров’я, які відповідно до напрямку Конкурсу надіслали до Конкурсної комісії належним чином оформлені творчі роботи та матеріали з підсумками своєї діяльності у сфері збереження, оздоровлення та використання водних ресурсів.

4. Напрями діяльності, що підтримуються Конкурсом.

  • Інформаційно-просвітницька діяльність серед учнівської молоді щодо охорони, збереження, раціонального використання та поліпшення стану водних ресурсів.
  • Підготовка творчих робіт: фотографій, малюнків, віршів, оповідань, науково-популярних статей щодо сприйняття та бачення водних ресурсів очима молоді.
  • Публікації у регіональних засобах масової інформації з питань охорони водних ресурсів та заходів, спрямованих на поліпшення їх стану.
  • Впровадження заходів з утримання у зразковому стані територій річкових долин, особливо у межах населених пунктів.
  • Вивчення стану окремих водних об’єктів (збір інформації) та розробка і впровадження планів заходів щодо їх оздоровлення.
  • Проведення комплексу робіт з оздоровлення окремих річок, можливо за участю органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та широкої громадськості.

5. Номінації Конкурсу.

  • «Малюнок»;
  • «Фоторобота»;
  • «Відеофільм, слайд-шоу»;
  • «Захід з оздоровлення водних ресурсів»;
  • «Твір, оповідання, вірш, науково-популярна стаття».

Порядок проведення Конкурсу по кожній з номінацій визначено окремо.

6. Оформлення матеріалів на Конкурс.

Для участі у Конкурсі подаються:

  • відповідно оформлена робота (вимоги до оформлення надаються по кожній номінації окремо);
  • анкета учасника Конкурсу;
  • інформаційна картка.

7. Порядок підведення підсумків Конкурсу.

Подані на Конкурс роботи та згруповані дані (анкети, інформаційні картки учасників Конкурсу) відповідно до номінацій, аналізуються й оцінюються за багатобальною системою оцінок конкурсною комісію за окремими для кожного напрямку критеріями.

8. Порядок нагородження переможців Конкурсу.

Переможці нагороджуються цінними призами, почесними грамотами оргкомітету відповідно до номінацій та особисто запрошуються оргкомітетом для нагородження.

Проведення Конкурсу та його підсумки підлягають широкому висвітленню засобах масової інформації.


Умови проведення Конкурсу з номінації «Малюнок»

 

Зміст роботи. Роботи, подані на Конкурс, мають відповідати тематиці конкурсу та висвітлювати актуальні проблеми збереження водних ресурсів та позитивної практики раціонального водокористування для регіону басейну р. Дністер, ілюструвати біологічне, ландшафтне різноманіття та практику використання природних ресурсів басейну р. Дністер.

Учасники Конкурсу. До участі в Конкурсі на території Львівської, Тернопільської, Хмельницької, Івано-Франківської, Чернівецької, Вінницької, Одеської областей, а також Республіки Молдова і Придністров’я запрошується: учнівська та студентська молодь загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних, позашкільних закладів усіх форм власності, а також художніх студій, екологічних клубів басейну р. Дністер.

 

Для участі у Конкурсі малюнку запрошуються три вікові категорії:

І категорія – діти віком з 6 до 10 років;

ІІ категорія – учнівська молодь віком з 11 до 16 років;

ІІІ категорія – учнівська та студентська молодь віком з 17 до 21 років.

Вимоги до оформлення конкурсних робіт:

  • формат малюнків – від А4 до B2;
  • стиль і техніка виконання робіт довільні;
  • приймаються лише оригінали робіт.

Для участі у Конкурсі малюнків необхідно надати роботу, заповнену анкету учасника «Барви Дністра» та інформаційну картку до номінації Конкурсу «Малюнок».

Час проведення. Конкурс триває: з 22 березня по 12 серпня 2013 року.

Приймається не більше 2-х робіт від кожного учасника Конкурсу. Роботи надсилати за адресою: Дрогобицьке УВГ вул. Індустріальна, 5, м. Дрогобич, 82100 до 12 серпня, роботи що надійдуть після 12 серпня журі не розглядає.

Підведення підсумків. Переможці номінації Конкурсу «Малюнок» нагороджуються цінними призами, грамотами оргкомітету в жовтні 2013р., на яку будуть запрошені особисто, з наступним призовими номінаціями:

Одне – І місце

Два – ІІ місця

Три – ІІІ місця


Умови проведення Конкурсу з номінації «Фоторобота»

 

Зміст роботи. Роботи, подані на Конкурс, мають відповідати тематиці Конкурсу та висвітлювати актуальні проблеми, заходи для регіону басейну р. Дністер. Подаються роботи, що ілюструють біологічне, ландшафтне різноманіття та досвід, практику використання природних ресурсів басейну р. Дністер.

Учасники Конкурсу. До участі в Конкурсі запрошуються учні старших класів загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів, студентська молодь професійно-технічних та вищих навчальних закладів усіх форм власності, водокористувачі басейну Дністра на території Львівської, Тернопільської, Хмельницької, Івано-Франківської, Чернівецької, Вінницької, Одеської областей, а також Республіки Молдова і Придністров’я.

У Конкурсі фоторобіт беруть участь три вікові категорії:

І категорія – учнівська молодь віком з 14 до 16 років;

ІІ категорія – учнівська та студентська молодь віком з 16 до 21 років;

ІІІ категорія – водокористувачі  віком від 21 року та більше.

Вимоги до оформлення конкурсних робіт. Подаються кольорові або чорно-білі фотографії відповідно до тематики Конкурсу розміром фото 20х30 см. Від кожного учасника приймається не більше 2-х робіт.

Для участі у Конкурсі фоторобіт необхідно надати роботу, заповнену анкету учасника «Барви Дністра» та інформаційну картку до номінації Конкурсу «Фоторобота».

Час проведення. Конкурс триватиме: з 22 березня по 12 серпня 2013 року.

Приймається не більше 2-х робіт від кожного учасника Конкурсу. Роботи надсилати за адресою: Дрогобицьке УВГ вул. Індустріальна, 5, м. Дрогобич, 82100 до 12 серпня, роботи що надійдуть після 12 серпня журі не розглядає.

Підведення підсумків. Переможці номінації Конкурсу «Фоторобота» нагороджуються цінними призами, грамотами оргкомітету в жовтні 2013р., на яку будуть запрошені особисто, з наступним призовими номінаціями:

  • Краща фоторобота

–         Кращій пейзаж;

–         Учнівська молодь бере участь у природоохоронних акціях;

–         Тваринний та рослинний світ Дністра;

–         Людина та Дністер;

  • Кращий слайд-фільм (презентація) на тему «Людина та Дністер» та «Тваринний та рослинний світ Дністра».
  • Кращий відеофільм на тему «Людина та Дністер» та «Тваринний та рослинний світ Дністра».

 


Умови проведення Конкурсу з номінації

«Заходи з оздоровлення водних ресурсів»

 

Зміст роботи. Роботи, подані на Конкурс, мають відповідати тематиці Конкурсу та відображати актуальні проблеми, заходи для регіону басейну р. Дністер. До Конкурсу «Заходів з оздоровлення водних ресурсів» подаються роботи викладені у письмовій формі. Вони можуть бути присвячені:

–         природоохоронним акціям та заходам, спрямованим на захист Дністра та оздоровлення водних ресурсів;

–         здійснення проектів, направлених на вивчення стану (збір інформації) окремих річок;

–         розробка та впровадження планів дій з оздоровлення окремих річок, спрямованих на підвищення екологічної і правової обізнаності громадян та залучення широких верств населення до практичної природоохоронної роботи. Плани дій можуть бути націлені на розвиток громадянських екологічних ініціатив або інші види діяльності, внаслідок яких досягається суттєве поліпшення стану водних об’єктів або зростають суспільні можливості для вирішення водно-екологічних проблем.

Учасники Конкурсу. До участі у Конкурсі запрошуються учнівські колективи шкіл, позашкільних закладів, екологічних клубів, водокористувачі басейну Дністра на території Львівської, Тернопільської, Хмельницької, Івано-Франківської, Чернівецької, Вінницької, Одеської областей, а також Республіки Молдова і Придністров’я, а також індивідуальні учасники.

У Конкурсі природоохоронних акцій беруть участь наступні категорії:

І категорія – учнівська молодь віком з 11 до 16 років;

ІІ категорія – студентська молодь віком з 17 до 21 років;

ІІІ категорія – колективи, організації, установи, підприємства усіх форм власності, викладачі загальноосвітніх, професійно-технічних, позашкільних та вищих навчальних закладів.

Вимоги до оформлення Конкурсних робіт. Роботи повинні відповідати тематиці Конкурсу. Подаються роботи написані виключно на аркушах формату А-4, об’єм опису заходу не повинен перевищувати 3-х сторінок (шрифт – 14, Times New Roman, інтервал – півтора).

Роботи значно більшого об’єму, у тому числі за рахунок можливого художнього оформлення, не розглядатимуться.

Час проведення. Конкурс триватиме: з 22 березня по 12 серпня 2013 року.

Приймається не більше 2-х робіт від кожного учасника Конкурсу. Роботи надсилати за адресою: Дрогобицьке УВГ вул. Індустріальна, 5, м. Дрогобич, 82100 до 12 серпня, роботи що надійдуть після 12 серпня журі не розглядає.

Для участі у Конкурсі необхідно надати роботу, заповнену анкету учасника.

Приймається не більше 2-х робіт від кожного учасника Конкурсу.

Підведення підсумків. Переможці номінації «Заходи з оздоровлення водних ресурсів» нагороджуються цінними призами, грамотами оргкомітету в жовтні 2013р., на яку будуть запрошені особисто, з наступним призовими номінаціями:

  • Одне – І місце
  • Два – ІІ місця
  • Три – ІІІ місця

 

Умови проведення Конкурсу з номінації

«Твір, оповідання, вірш, науково-популярна стаття»

 

Зміст роботи. Роботи, подані на Конкурс, мають відповідати тематиці Конкурсу та відображати актуальні проблеми, заходи для регіону басейну р. Дністер. Твір, вірш, науково-популярна стаття повинні містити власні ідеї автора, відповідати тематиці збереження та оздоровлення Дністра, його краси та пропозицій щодо вирішення існуючих проблем Дністра.

Учасники Конкурсу. До участі в Конкурсі запрошуються учні та учнівські колективи загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів, студентська молодь професійно-технічних та вищих навчальних закладів усіх форм власності, члени екологічних клубів, водокористувачі басейну Дністра на території Львівської, Тернопільської, Хмельницької, Івано-Франківської, Чернівецької, Вінницької, Одеської областей, а також Республіки Молдова і Придністров’я. У Конкурсі написання творів, віршів, статей беруть участь наступні вікові категорії:

І категорія – віком з 11 до 16 років;

ІІ категорія – віком з 17 до 21 років.

Вимоги до оформлення конкурсних робіт. Роботи повинні відповідати тематиці Конкурсу. На Конкурс роботи подаються на аркушах формату А-4, об’єм опису заходу не повинен перевищувати 3-х сторінок (шрифт – 14, Times New Roman, інтервал – півтора). Роботи більшого об’єму, в тому числі за рахунок можливого художнього оформлення, не розглядатимуться.

Мова викладення – українська або російська.

Для участі у Конкурсі творів, оповідань, віршів, науково-популярних статей необхідно надати роботу, заповнену анкету та інформаційну картку.

Час проведення. Конкурс триватиме: з 22 березня по 12 серпня 2013 року.

Приймається не більше 2-х робіт від кожного учасника Конкурсу. Роботи надсилати за адресою: Дрогобицьке УВГ вул. Індустріальна, 5, м. Дрогобич, 82100 до 12 серпня, роботи що надійдуть після 12 серпня журі не розглядає.

Підведення підсумків. Переможці номінації «Твір, оповідання, вірш, науково-популярна стаття» нагороджуються цінними призами, грамотами оргкомітету в жовтні 2013 р., на яку будуть запрошені особисто, з наступним призовими номінаціями:

  • Найкращий вірш
  • Найкращий твір прозою (оповідання)
  • Найкраща науково-популярна стаття

Кві 08

Конкурс «Барви Дністра»

Кві 02

На Дрогобиччині проведуть запобіжні заходи для безаварійного пропуску повені

П’ятниця
29 березня 2013

12:29

На Дрогобиччині проведуть запобіжні заходи для безаварійного пропуску повені

Голова Дрогобицької райдержадміністрації Михайло Винницький доручив управлінню водного господарства, сільським, селищним головам провести запобіжні заходи для безаварійного пропуску весняної повені.Про це повідомив кореспондент ІА ZIK.

«Руйнівної повені не очікується, каже начальник управління водного господарства Григорій Демчук. – Але все залежить від подальших природних температур. При активному таненні снігу додаткові затоплення в окремих населених пунктах можуть спричинити різкий підйом рівнів води на малих річках, значний місцевий стік, накопичення талодощових вод у пониженнях рельєфу».

Розвиток другої хвилі повені за оцінками фахівців розпочнеться 30-31 березня та продовжиться в першій декаді квітня.

Дрогобицьке управління водного господарства створило 5 аварійних бригад, розробило відповідні заходи, підготувало інженерну та автомобільну техніку та інші засоби, необхідні для пропуску повені та ліквідації її наслідків.

За інформацією Дрогобицького управління водного господарства, снігопади, які пройшли в другій половині березня (14-15 та 22 березня), суттєво поповнили снігозапаси на території району. За даними снігозйомки Львівського регіонального центру з гідрометеорології станом на 25 березня, запас води в снігу в басейні Дністра становив переважно 24-71 мм (43-107 %, місцями 115-161 % норми максимальних запасів). На ріках басейнів Дністра рівні води є близькими до середніх багаторічних значень. Відповідно до висоти і максимальних рівнів, весняна повінь на річках басейну Дністра очікується близькою до своїх середніх багаторічних значень, місцями дещо вищою за них. Підйом рівнів води (над рівнями 28 березня) переважно буде становити 1-2 м.

Кві 01

Запрошення на навчання НУВГП

Шановні випускники!

Протягом багатьох десятиріч провідним вузом у сфері підготовки фахівців для галузі водного господарство в Україні є Національний університет водного господарства та природокористування. Випускники нашого вузу зарекомендували себе глибоко підготовленими фахівцями, а їхня наполеглива та кропітка робота була оцінена на найвищому рівні в Україні, Російській Федерації, Білорусії, Алжирі, Молдові, Узбекистані та інших країнах.

На даний час НУВГП пропонує для абітурієнтів навчання на 9 факультетах, зокрема, за напрямами підготовки «Гідротехніка (Водні ресурси)», «Право», «Економіка підприємства», «Облік і аудит», «Автоматизація та комп’ютерно-інтегровані технології», «Прикладна математика», «Будівництво» та ін.

Окрім того, перевагою навчання в нашому вузі є велика кількість бюджетних місць та відповідна можливість студенту отримувати стипендію, забезпечення місцями в гуртожитку для проживання, використання найновіших досягнень в навчальному процесі та викладання дисциплін висококласними фахівцями, а також висока затребуваність випускників НУВГП на ринку праці.

Особливо хочеться звернути увагу на те, що плата за навчання на контрактній формі є однією з найнижчих в Західному регіоні України, зокрема, це стосується престижних та високооплачуваних спеціальностей “Прикладна математика” та “Автоматизоване управління технологічними процесами” (вартість навчання за контрактом складає в межах – 5500 грн/рік).

А також, НУВГП пропонує для навчання напрям підготовки “Гідротехніка (водні ресурси)” (70 бюджетних місць!!!!!!) абітурієнтів з підшефних шкіл Управлінь водного господарства, дітей Ваших працівників, а також дітей сільської молоді за програмою “Цільовий прийом” Держводагенства України.

Після завершення навчання підготовлені фахівці зможуть працевлаштуватися за фахом і вирішити кадрові питання організації.

Прізвища майбутніх абітурієнтів, що будуть вступати в університет просимо направити на нашу адресу м. Рівне, вул. Приходька, 79, навчальний корпус № 4, к. 456, телефон (0362) 26-18-30 , електронна адреса: faculty_watermanag@nuwm.rv.ua, а кандидатури осіб сільської молоді, які будуть вступати за програмою цільового прийому заявити додатково у відділ з управління персоналом Держводагенства України.

Детальніше про умови вступу та навчання можна дізнатися за сайті університету – http://nuwm.rv.ua або на вкладці приймальної комісії – http://nuwm.rv.ua/pryst.php.

Кві 01

Лист 11/505 від 11.03.2013 року

Інженером з підготовки кадрів, начальниками та інженерами дільниць була проведена профорієнтаційна робота з учнями 11 класів середніх шкіл Дрогобицького та Стрийського районів з метою вступу їх до НУВГП, а саме: в Грушівській ЗОШ І-ІІ ст, Дорожівській ЗОШ І-ІІІ ст., .Підбузькій середині школі, Нежухівській СЗОШ І-ІІІ ст. Угерській ЗОШ І-ІІІ ст., Подорожнянській ЗОШ І-ІІІ ст. Було доведено до дітей сільської молоді умови вступу та програму «Цільовий прийом».

Проведено з випускниками шкіл профорієнтаційна робота вступу їх до Національного університету водного господарства та природокористування та подальшого працевлаштування підготовлених фахівців. Доведено до дітей сільської молоді програму «Цільовий прийом» Держводагентства України, про напрями навчання в університеті, терміни подачі документів, проведення конкурсу та порядок зарахування, перелік документів, що подаються до приймальної комісії, основні терміни проведення вступної кампанії у 2013 році.

Бер 28

Повернення водних артерій регіону до первісного стану знадобляться сотні років…

Повернення водних артерій регіону до первісного стану знадобляться сотні років…
Газета Вільне Слово №22 (500) 31 травня – 6 червня 2012 р

6.06.2012

Бер 28

Чи прийде велика вода?

Чи прийде велика вода?
Газета Бойківська Думка (17-23 березня 2013р)

чи прийде вода велика

Бер 28

Чому вода в річках залишається брудною?

Чому вода в річках залишається брудною?
Газета Високий Замок №45(4913) 26 березня 2013 р.

Чому вода в річках залишається брудною

Бер 13

ЧИСТІ ДЖЕРЕЛА – ЗДОРОВ’Я НАЦІЇ

Інженери-гідротехніки Дрогобицького управління водного господарства часто виступають з доповідями, лекціями, публікаціями в пресі по проблемах відтворення водних ресурсів, їх раціонального використання, бережливого відношення до збереження джерел, річок, потоків, витоків річок, озер та ставків. Нами було зауважено, що хороші історичні приклади про походження назв джерел, річок та озер, до того ж пов’язані з релігійними віруваннями, добре сприймаються як молоддю, так і старшим поколінням людей. Тому, як приклад, ми хочемо показати саме такий підхід до рішення проблеми екологічної чистоти нашої природи та джерел зокрема.

Село Грушів знаходиться за 16 кілометрів на північний схід від м. Дрогобич Львівської області на правому березі р. Бистриця. По місцевому воно ділиться на три частини – Старе село, Калічу Гору і Красне. Українці завжди відрізнялись побожністю, тому не дивно, що в селі є аж три церкви, одна з яких – церква Пресвятої Трійці в Красному – відома не тільки в Україні, але й за її межами завдяки чудотворній іконі Божої Матері та джерелу з цілющою водою.

Церква з цілющим джерелом в с. Грушів Дрогобицького району Львівської області.

Церква з цілющим джерелом в с. Грушів Дрогобицького району Львівської області.

У цій роботі ми хочемо детальніше розповісти про основні події в історії цієї церкви та джерела. На місці бувшої каплиці, а тепер церкви Пресвятої Трійці, в с. Грушів в кінці ХVІІІ на початку ХІХ століття росла розкішна стара дуплава верба. В дуплі з часом з’явилась вода, як у криниці. Місцеві жителі цю воду пили, вмивались нею і з часом зауважили її цілющу силу. Високо на вербі між галуззям була почеплена ікона, виконана олійними фарбами на полотні, що зображала криницю, оточену каліками, над якими возвишається Пречиста Діва Марія. Ікону цю, згідно із зробленим внизу написом, намалював «Року 1806 многогрішний іконописець Стефан Чаповський». Хто і коли її повісив, як довго вона залишалась на вербі, докладно невідомо. Побожні люди обгородили вербу і місце навколо неї парканом з вхідними дверима і віконцями по боках.

Коли до описуваного місця почало збиратись щораз більше людей, то це викликало незадоволення місцевих урядників. Спочатку вони робили різні прикрості і перешкоди паломникам, а потім вирішили зруйнувати богомільне місце. Знайшовся негідник, який порубав сокирою паркан і знищив дерево. Криницю закидали нечистотами і падлиною. Залякані люди не мали відваги протестувати, лише плакали і молились. Ікону Пречистої Діви зняли з верби і перенесли до церкви с. Грушева на переховування. Це сталось десь близько 1840 року. Люди перестали збиратись біля святого місця.

Через 15 років після цих подій на наш народ впало велике горе. У 1855 році поширилась страшна епідемія холери. Люди гинули як мухи. Деякі родини вимерли повністю. Церковні дзвони дзвонили по померлих від ранку до вечора. Панував жах, розпука і безнадія. В тій тяжкій недолі знайшлися побожні люди, які піднесли свої думки до Бога і почали благати Всевишнього про пощаду. Раптом когось пройняла думка: «Бог нас карає, бо ми дозволили збезчестити святе місце, відновім його і Господь відверне від нас ту страшну кару». Одразу знайшлося кілька людей, які пішли по селі, назбирали трохи грошей, купили в сусідньому селі каплицю, яку мали зносити, бо на її місці планувалось збудувати нову парафіяльну церкву. Жителі села зрубали стару вербу, очистили в її дуплі криницю, виложили зсередини дошками, із дерева купленої каплички поставили малу церковцю з криницею всередині, спорудили вівчарик, а на стіні помістили образ Пресвятої Діви, який до того часу переховували в церкві с. Грушів. Все було зроблено за три дні – і зараз же, ніби чудом, страшна епідемія вщухла, люди одужували і ніхто більше в тому році не захворів холерою і не помер. Слід додати, що спорудження цієї церковці супроводжували чудесні видіння: одні бачили над криницею три свічки, що горіли яскравим полум’ям (тому й названа церква на честь Пресвятої Трійці); інші бачили серед ясного дня кілька кратно Пречисту Діву у вигляді прекрасної молодої жінки у єврейському одязі; люди чули, що на місці, де поставлено церковцю, часто лунав у повітрі приємний звук дзвонів. Церковцю посвятив отець декан Г. Кмицикевич у спів служінні п’яти священників у свято Успення Пресвятої Богородиці в 1856 році при великому здвизі народу.

Вода з цієї криниці має чудотворну силу і багатьох зцілила. Ось декілька випадків зцілення, взятих із записів в церковній книзі:

Іван Тетерів, м. Стрий, 60 років. До Грушівської церкви навідався 21 серпня 1996р. перед операцією на очах. Помолився та попросив благословення Божої матері і, набравши води повернувся додому. Цю воду пив і промивав очі. Так тривало декілька днів. Коли безпосередньо перед операцією знову пройшов обстеження, здивовані лікарі виявили, що хірургічного втручання, як і будь-якого іншого лікування не потребує. Другий випадок – це історія священика з канадського міста Торонто Нікона Сіверського, який молитвою та водою з джерела вилікував хвору ногу, яку двадцять років не могли вилікувати лікарі.

Джерело цілющої води в церкві Пресвятої Трійці в с. Грушів

Джерело цілющої води в церкві
Пресвятої Трійці в с. Грушів

Неможливо перерахувати всіх, для кого відвідування Грушівської церкви та цілющого джерела обернулись неоціненним даром.

У всі часи люди шанували річки, водойми і джерела. Навіть у найвідомішій книзі наших часі – Біблій – в Старому Заповіті в книзі Буття вказується на воду як першоджерело життя:

«Вірш 2.

А земля була пуста і порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий ширяв над поверхнею води.

Вірш 6.

Нехай станеться твердь посеред води, і нехай відділяє вона між водою й водою.

Вірш 7.

І Бог твердь учинив, і відділив воду, що під тверддю вода, і воду, що над тверддю вода. І сталося так.».

І Дрогобицьке управління водного господарства вважає своїм основним завданням охорону, збереження та раціональне використання водних ресурсів. Управління здійснює свою діяльність в трьох адміністративних районах Львівської області – Дрогобицькому, Стрийському та Сколівському. Наші працівники постійно проводять просвітницьку роботу серед жителів населених пунктів цих районів щодо покращення екологічного стану водних об’єктів, звертаючи особливу увагу на розчищення та впорядкування джерел та витоків малих річок.

В 2011 році управління активною сприяло залученню молоді для участі в міжнародному конкурсі «Барви Дністра». За результатами цього конкурсу шестеро учнів загальноосвітніх шкіл Дрогобицького та Стрийського районів зайняли призові місця у різних номінаціях і були нагороджені цінними подарунками. В цьому ж році управління направило для участі в конкурсі «До чистих джерел» свою роботу «Збережемо для нащадків р. Радичівка – річку батьківщини Івана Франка», яка зайняла ІІ місце у номінації. Вже в 2012 році працівниками управління разом з органами місцевого самоврядування та громадами сіл здійснено впорядкування 10 джерел в зоні діяльності управлінн, зокрема в смт. В. Синьовидне Сколівського району, смт. Підбуж, с. Нагуєвичі, с. Сторона Дрогобицького району, с. Шепільське Стрийського району.

Після багатьох років великої духовної руїни поволі, але впевнено відроджується духовність нашого народу, його віра і моральність. І дуже важливо, що наша робота вже зараз приносить відчутні плоди, що люди вже самі дбають про відродження наших джерел. Таким прикладом може розчищене та впорядковане джерело, розташоване на присадибній ділянці жительки с. Підмонастирок Урізької сільської ради Дрогобицького району Сирко Оксани Володимирівни.

Джерело на приватній садибі Сирко О. В. в с. Підмонастирок Дрогобицького району

Джерело на приватній садибі Сирко О. В. в с. Підмонастирок Дрогобицького району

В майбутнє ми дивимось з оптимізмом та надією, знаємо, що все хороше потрібно зберегти, переконані, що з Божою допомогою і зусиллями всіх небайдужих людей, нашого управління, органів місцевого самоврядування наші джерела, потічки, ріки, озера будуть радувати не одне покоління українців. В цьому полягає наше основне завдання – передати нашим нащадкам гарну, збережену квітучу Україну і як сказав Іван Франко в своїх пророчих творах: «Не зміліють джерела України, якщо ми не зміліємо душею, тому що ми є  «народ, що вгору йде».

Бер 13

Збережемо для нащадків р.Радичівку – річку батьківщини Івана Франка

Вода своєю життєдайною силою споконвіку збагачує  та зміцнює оточуючий світ, є джерелом народження та розвитку життя. Серед надзвичайних ситуацій в нашому регіоні Прикарпатського краю особливе місце займають прояви шкідливої дії вод – підтоплення населених пунктів та сільськогосподарських угідь, ерозія берегів річок, тощо. Вони виникають внаслідок сильних дощів і злив, інтенсивного танення снігів, надмірного зволоження ґрунтів, підйомів рівнів ґрунтових вод. Шкідлива дія вод особливо проявляється під час інтенсивного танення снігу та випадання сильних злив у гірських районах, оскільки великі похили сприяють стрімкому формуванню і проходженню повеней та паводків. Такі явища несуть реальну загрозу руйнування житлових будинків та будівель, розташованих на берегах річок, тому одним із найважливіших напрямків діяльності нашої водогосподарської організації є виконання протипаводкових заходів – будівництво берегоукріплень та водозахисних дамб, розчистка і регулювання русел річок, влаштування півзагат для попередження ерозії берегів річок, облаштування джерел тощо.

          В зоні діяльності Дрогобицького управління водного господарства протікає понад п’ятдесят річок загальною довжиною – 971 км. На території Дрогобицького району протікають річки, загальною довжиною  395 км, з них 375 км  відносяться до категорії малих, а річка Стрий, довжиною 20 км – середня. На сьогоднішній день по Дрогобицькому УВГ на очищення, регулювання та берегоукріплення річок освоєно 127 млн. грн. Від чистоти річок, озер, інших водних об’єктів залежать умови побуту, праці та життя людини в цілому.

         У мальовничій долині, між двома відрогами Карпат, квітучою гірляндою розкинулось старовинне село Нагуєвичі, що своїм корінням сягає найдавніших поселень в підніжжі Карпат. Пишаємось, що живемо і працюємо в рідному краю нашого великого земляка Івана Франка, який у своїх творах оспівав красу і велич гірських річок та струмків, синьооких озер.

         Село Великого Каменяра розкинулось на п’ять кілометрів уздовж дороги та р. Радичівка і займає площу 1925 гектарів.

         Через нього котить свої невеликі хвилі річка Радичівка. Потічки Шишів, Задній, Монастирський, Ріпницький, покраявши село на окремі клапті, вливаючи свої води в її течію. Монастирський потік, омиваючи горішню церкву і перетинаючи шлях на Борислав, пливе правою стороною аж до пошти. Тут зливаються з потічком Заднім, що тихо хлюпоче поза лівою стороною Нагуєвич. До них приєднується Ріпницький потік, перетинаючи дорогу біля хати Богдана Москаля – сільського голови. Проминувши нижню церкву,  в Радичівку вливається ще й Шишів, що витікає з-під Білого Каменя. І вже єдиним річищем прямує вона лівою стороною.

         Паралельно до лісу Дубники та дороги Півперечник, яка прокладена поперек людських нив, тече полем невеликий потічок Черемосник.

         Потічок пливе до Нижніх Нагуєвич і впадає в річку Радичівка біля садиб мешканців Йосипа Рибяка та Катерини Микитич, родини яких пам’ятають Великого Каменяра.

У нижньому кінці села Радичівка переходить на праву сторону й поза людські городи, оминаючи Слободу з південно-західного боку, низовиною прямує до Унятич уже під назвою Бар і впадає до Тисмениці Дністровської.

         Прекрасні поетичні картини села намалював І.Франко у повісті «Великий шум», назвавши Нагуєвичі Грушатичами, а Радичівка – Грушівкою «Здоровою гадюкою звилася посеред широкої підгірської долини Грушівка: Густі лози та вільхи обсіли з обох боків її береги, які рівно уложені дві барвінкові гірлянди. По обох боках річки розсілося велике підгірське село Грушатичі. Хати, до шнуру збудовані біля гостинця, тонуть у грушевих та яблуневих садках, та друга половина села за річкою, розкидана по рівнині, де кому злюбилося, виглядає як ряд букетів, розсипаних по мураві».

Знаменита річка Радичівка в Нагуєвичах, ще й тим, що на ній відбулась зустріч двох геніїв: Василя Стефаника і Івана Франка.

Одного разу Василь Стефаник з Іваном Кобилецьким прийшли до Нагуєвич. В хаті Франка не було, його застали на річці. Він руками ловив рибу. В. Стефаник з берега назвав йому себе, а той, недовго думаючи, «казав брати торбу з рибою і підносити за ним…» Потім Іван Франко запросив хлопців до себе на вечерю.

                           

                               І знов я бачу  тя, село моє родинне,

                            Як бачив тя тоді, коли життя дитинне,

                            Плило, немов малий потічок серед трав,

                            Що в’єсь несміло між дрібними камінцями,

                            Дрібних утіх я тут зазнавав,

                            Задля дрібних гризот лише росив сльозами,

                            Тоді цікаво ще на світ я поглядав,

                            Не знав, що далі там, за твоїми хатками,

                            За лісом, що шумить довкола. І не раз

                            Питав я річки, де пливе вона від нас,

                            І думкою гонив її тихенькі хвилі:

                                                                  ( І.Франко «Рідне село»)

Рідною для Каменяра є річка Радичівка, де пройшло його дитинство, юність. Радичівка,  яка  протікає через село Нагуєвичі та впадає в річку Бар, на якій побудоване водосховище. Боляче було дивитись, що під час проходження паводків в  річці Радичівка піднімався рівень води майже до трьох метрів та підтоплювало біля 70 присадибних ділянок та садиб жителів с. Нагуєвичі.

         На протязі останніх 30 років не проводилась очистка русла річки від намулу, побутових відходів та різного хабуззя, яке під час повені утворювало затори перед містками, побудованими жителями через русло річки для заїзду до своїх домівок та й просто в руслі річки, стримуючи потік води та піднімаючи його. Також русло та береги заросли деревами та кущами, що створює неестетичний вигляд та антисанітарні умови в руслі річки. Проводячи моніторинг ситуації наші спеціалісти-гідротехніки, враховуючи думку громад села, на початку 2011 року запропонували за інвестиційні кошти, замовником яких є ДП«Львівська обласна дирекція з протипаводкового захисту у Львівські області»  та виконавцем робіт – ТКС «Гідроресурс» проведено очистку русла на протязі 4-ох км, збільшено пропускну здатність річки на 40 % цілком виключено  підтоплення присадибних ділянок та садиб жителів села Нагуєвичі в майбутньому, покращено екологічно-естетичний  стан річки. Також прибрано русло річки від побутових відходів, сторонніх предметів. Напевно такою і бачив Іван Франко свою річку в творах.

         На звивистих місцях річки проведено берегозакріплюючі роботи кам’яним накидом, чим призупинено подальший розмив берегів річки.

         В розчистці русла річки також приймало участь Дрогобицьке управління водного господарства, задіявши в цій роботі всі свої механізми та працівників управління, проведено захист сільськогосподарських угідь та населеного пункту від шкідливої дії вод, поновлено естетичний вигляд.

         Але досягнути успіху в цій справі без участі усього суспільства неможливо. Тому, найважливішим і невідкладним завданням нашої водогосподарської організації є еколого-просвітницька робота серед населення. Кожен українець має з дитинства знати як називається річка(навіть зовсім маленька), що жебонить поряд, як треба ставитися до неї і робити все можливе для її охорони і збереження.

         Проводячи зустрічі з громадами сіл та шкільним юнацтвом, наголошуємо, що

             вода – кров землі, а річки її капіляри;

         незначних річок не існує, кожна з них є важливою складовою річкової системи країни;

         сьогодні річки потребують допомоги;

         здоров’я річок залежить від стану водозборів і, насамперед, берегів;

         щоб відродити річки необхідно відродити землю;

         лише дбайливе ставлення кожного з нас до довкілля врятує річки, озера, ліси для прийдешніх поколінь.

         Доля води залежить, головним чином, від того, як ми господарюємо на берегах ріки. Будь-яка спокуса вирубати ліс, «який поближче», заманлива ідея відшукати «місцеву цілинку» для розорювання без великої на те потреби заплавні озерця та болітця досі відповідним чином не призупинялося… Річки необхідно вважати важливою державною цінністю. Тільки так можна зберегти радість, котру нам дарують проточні води.

         Ведемо до того, що ми не забуваємо про виховання у підростаючого покоління любові до природи, до бережливого ставлення до всього живого, що нас оточує.      

Як сказав у своєму виступі голова Держводагентства України В. С. Сташук:

«Ми часто замислюємося над тим, чому околиці сіл збідніли на лелечі гнізда, призамулилися живі джерела, поріділи солов’їні переспіви? А може в цьому є кожного з нас провина?

Вирушаючи до лісу, не всі пам’ятають священне правило: коріння боровика ні за яких обставин не можна виривати, а лише підрізати, зрубана на березі верба, яка надійно оберігала русло, не стане на дорозі пісковому лиховію, перечавлене гусеницею трактора джерело захиріє і зникне, націлене дуло рушниці над розмахом крячки осиротить виводок …».

         Для довідки. У повоєнні літа зникло 2,5 тисячі малих річок. А нині діючі водні артерії значно покоротшали, їхній басейн помітно звузився і обмілів. А без води не обійтися жодному підприємству, місту….Варто знати, що одна людина для власних потреб витрачає в середньому по 300-600, а для вирощення однієї лише буханки потрібно 200 літрів води.

          На думку вчених, вже у цьому столітті у багатьох країнах світу може з’явитися «водний голод», а тому спеціалісти розробляють всілякі проекти – аж до використання льодових запасів Антарктиди.

         Проблеми. Проблеми. Проблеми.

В майбутнє ми дивимось з оптимізмом та надією, знаємо, що все хороше потрібно зберегти, переконані, що з Божою допомогою наші джерела, потічки, ріки, озера будуть радувати не одне покоління українців. В цьому полягає наше основне завдання – передати нашим нащадкам гарну, збережену квітучу Україну і як сказав наш геній в своїх пророчих творах: «Не зміліють джерела України, якщо ми не зміліємо душею, тому що ми є  «народ, що вгору йде».

Лют 15

Весняне водопілля

Газета Галицька Зоря
15 лютого 2013р. №18-19№18-19 15 лютого 2013 р

 

Січ 12

«Кому ставочок?»

Газета Бойківська Думка
6-12 01.2013р

В Сколівському районі , згідно інвентаризації, проведеної у 2011 році нараховується 40 ставків загальною площею водного дзеркала 3,91 га.

Частина цих ставків – 25 обєктів загальною площею водного дзеркала 1,1 га – знаходиться в оренді юридичних та фізичних осіб, а решта – в розпорядженні сільських, селищних та міських рад. Водні об’єкти, які знаходяться в розпорядженні органів місцевого самоврядування в більшості випадків є «мертвим капіталом», який не приносить доходу ні бюджетам відповідних місцевих рад, ні районному бюджету, а їхній санітарний стан далекий від задовільного. Цю ситуацію можна виправити передачею водних об’єктів (ставків) в оренду фізичним та юридичним особам. Як показує практика, екологічний та технічний стан ставків, переданих в оренду, значно покращився. Орендарі постійно  доглядають за орендованими водоймами, підтримують в належному стані гідротехнічні споруди. Також орендарі сплачують кошти як за користування водними ресурсами, так і за землі водного фонду, чим поповнюють місцевий бюджет району.

У користування на умовах оренди водні об’єкти надаються згідно ст. 51 Водного Кодексу України і ст.59 Земельного кодексу України. Оскільки всі ставки та водойми, які розташовані на землях міських, сільських та селищних рад Сколівського району належать до об’єктів загальнодержавного значення, то орендодавцем є Сколівська районна державна адміністрація. Водні об’єкти можуть надаватись в оренду водокористувачам лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарсько та промислової продукції, а також лікувальних і оздоровчих цілях. Термін оренди може бути короткостроковим – до 5 років, або довгостроковим – до 50 років.

Для того, щоб взяти в оренду ставок необхідні наступні документи:

1. Рішення сесії органу місцевого самоврядування (сільської, селищної або міської рад) про надання згоди на оренду водного об’єкту та виготовлення технічної документації.

2. Технічна документація на водний об’єкт, погоджена у встановленому законодавством порядку:

– паспорт водного об’єкту (виготовляє Львівське облводресурсів, м. Львів, вул. Родини Крушельницьких, 14);

– пропозиції на технічні умови (видає Дрогобицьке УВГ, м.Дрогобич, вул..Індустріальна 5);

– технічні умови на експлуатацію водного об’єкту (видає Львівське облводресурсів).

3. Рішення органу місцевого самоврядування про надання в оренду водного об’єкта.

Договір оренди водного об’єкту укладається між орендарем та орендодавцем (Сколівською РДА) і погоджується з органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства.

При наявності двох чи більше кандидатів на оренду водного об’єкту право оренди набуває переможець аукціону (Земельний Кодекс України – ст. 134-137, Закон України про оренду земель – ст. 6).

Умови, строки і збір за оренду водних об’єктів визначається в договорі оренди за згодою сторін. Права та обов’язки орендодавця та орендаря визначаються умовами договору.

Для права користування водними ресурсами, оформляється дозвіл на спеціальне водокористування (ст. 48, 49, 50 Водного Кодексу України), який видає державне управління охорони навколишнього природного середовища (м. Львів, вул. Стрийська, 98) за погодженням органів водного господарства.

Контроль за надходженням коштів за надані в оренду ставки в Дрогобицькому районі здійснює Сколівська районна державна адміністрація та Дрогобицьке управління водного господарства.

 

Г.Демчук
Начальник Дрогобицького управління
водного господарства

Січ 04

Оренда водних об’єктів.

В Стрийському районі на даний час, згідно інвентаризації, проведеної у 2011 році нараховується 208 ставків загальною площею водного дзеркала 232,73 га.

Частина цих ставків – 15 шт. загальною площею водного дзеркала 44,47 га – знаходиться в оренді юридичних та фізичних осіб, а решта – в розпорядженні сільських, селищних та міських рад. Водні об’єкти, які знаходяться в розпорядженні органів місцевого самоврядування в більшості випадків є мертвим капіталом, який не приносить доходу ні бюджетам відповідних місцевих рад, ні районному бюджету, а їхній санітарний стан далекий від задовільного. Дану ситуацію можна виправити передачею водних об’єктів (ставків) в оренду фізичним та юридичним особам. Як показує практика екологічний та технічний стан ставків, переданих в оренду значно покращився. Орендарі постійно проводять догляд за орендованими водоймами, підтримують в належному стані гідротехнічні споруди. Також орендарі сплачують кошти як за користування водними ресурсами, так і за землі водного фонду, чим поповнюють місцевий бюджет району.

У користування на умовах оренди водні об’єкти надаються згідно ст. 51 Водного Кодексу України. Оскільки всі ставки та водойми, які розташовані на землях сільських та селищних рад Дрогобицького району належать до об’єктів загальнодержавного значення, то орендодавцем є Дрогобицька районна державна адміністрація, в тому числі в містах Дрогобич, Трускавець, Борислав, Стебник. Водні об’єкти можуть надаватись в оренду водокористувачам лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарсько та промислової продукції, а також лікувальних і оздоровчих цілях. Термін оренди може бути короткостроковим – до 5 років, або довгостроковим – до 50 років.

Для того, щоб взяти в оренду ставок необхідні наступні документи:

1. Рішення сесії органу місцевого самоврядування (сільської, селищної або міської рад) про надання згоди на оренду водного об’єкту та виготовлення технічної документації.

2. Технічна документація на водний об’єкт, погоджена у встановленому законодавством порядку:

– паспорт водного об’єкту (виготовляє Львівське облводресурсів, м. Львів, вул. Родини Крушельницьких, 14);

– пропозиції на технічні умови (видає Дрогобицьке УВГ);

– технічні умови на експлуатацію водного об’єкту (видає Львівський облводгосп, м. Львів, вул. Родини Крушельницьких, 14).

3. Рішення органу місцевого самоврядування про надання в оренду водного об’єкту.

Договір оренди водного об’єкту укладається між орендарем та орендодавцем (Дрогобицькою РДА) і погоджується з органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства.

При наявності двох чи більше кандидатів на оренду водного об’єкту право оренди набуває переможець аукціону (Земельний Кодекс України – ст. 134-137, Закон України про оренду земель – ст. 6).

Умови, строки і збір за оренду водних об’єктів визначається в договорі оренди за згодою сторін. Права та обов’язки орендодавця та орендаря визначаються умовами договору.

Для права користування водними ресурсами, оформляється дозвіл на спеціальне водокористування (ст. 48, 49, 50 Водного Кодексу України), який видає державне управління охорони навколишнього природного середовища (м. Львів, вул. Стрийська, 98) за погодженням органів водного господарства (м. Львів, вул. Родини Крушельницьких, 14).

Контроль за надходженням коштів за надані в оренду ставки в Дрогобицькому районі здійснює Дрогобицька районна державна адміністрація та Дрогобицьке управління водного господарства.

Г. Демчук, начальник Дрогобицького УВГ

Гру 04

РУСЛА РІЧОК РОЗЧИЩАЮТЬ

Дрогобицьке управління водного господарства повідомляє, що працівники Грушівської та Підбузької експлуатаційних дільниць в Дрогобицькому районі на меліоративних системах району виконували роботи з очищення міжгосподарських каналів від чагарників. Роботи проведені на Бистрицькій, Тисменицькій, Тершаківській осушних системах та системі гончарного дренажу. Також було проведено вирубування чагарників на протиповеневому водосховищі в с.Унятичі. Було також проведене очищення гірських потоків та перепадів від наносів та розчищення русла річки Бистриці

Лют 23

Толока в Зарічному

16 лютого в селі Зарічне провели громадську толоку, аби очистити річку Тур`янку
від заторів, що можуть і завадити руху весняного льодоходу.
На жаль, через людську байдужість, акція не стала надто І масовою.
Можливо, свої корективи внесла холодна погода. Зробити дещо дійсно
суттєве вдалося завдяки чималому вкладу працівників Дрогобицького
управління водного господарства. Зокрема, з гирлі ріки було вирізано
ряд кущів та дерев. Надалі треба залучати до таких справ І більше
учнів та молоді, щоб вони привчалися до суспільної праці й оберігали довкілля.
Користуючись нагодою, хочемо висловити подяку провідному інженеру
Стрийської дільниці ДУВГ Мирону Николишину (керував роботами),
русловим ремонтувальникам Штим І.В., Пак Р.І., Пак Г.Я., Піцик С.М.,
Шевчук Г.Й. та всім свідомим мешканцям Зарічного.

Лют 23

Питання протипаводкових споруд вирішать у Львові?

Минулого тижня голова Дрогобицької райдержадміністрації Михайло Сендак
ініціював зустріч із мешканцями села Волоща, на яку запросили представників
Львівського облводгоспу, ДП «Львівська обласна дирекція з протипаводкового
захисту», ВАТ «ТКС-гідроресурс», інституту «Львівдніпроводгосп»,
Дрогобицького управління водного господарства та ін.
Схід села був організований для вирішення глобальної проблеми – реалізації
протипаводкових заходів у селах Волоща та Грушів, які постійно потерпають
від підтоплень. Для прикладу, якщо у смт.Підбуж вода підніметься на один метр,
то в Грушеві – уже на цілих 6 м. Ця тема напередодні весняних, а згодом і літніх
паводків особливо актуальна. Попри те, що зустріч відбувалася серед тижня і в
робочий час, у Волощанському Народному домі зібрався повний зал людей.
Більше двох сотень небайдужих мешканців прийшли, щоб раз і назавжди
вирішити найбільшу проблему села.
Упродовж останніх років держава не виділяла жодних коштів на протипаводкові
заходи. Лише після паводку у 2008 році була прийнята державна протипаводкова
програма, згідно з якою для Львівщини передбачалося близько 4 мільярдів гривень.
Але ця програма фінансувалася недостатньо.
Минулого року вступила в дію державна програма, згідно з якою, завдяки
керівництву Дрогобицької РДА, виділені значні кошти на Дрогобицький район
(найбільше в області). У рамках інвестиційної програми у селах Грушів та Волоща
передбачене будівництво акумулюючих ємностей. На думку інженерів,
це найефективніший і найдешевший метод. Окрім цього, акумулюючі
ємності, або польдери, рятують від підтоплень й інші райони, такі як Городоцький
та Самбірський. Разом із тим, створюють незручності мешканцям сіл Волоща і Грушів. Як розповів голова ТзОВ
«Перше Травня» Микола Пінчак, без згоди пайовиків на їхніх земельних частках
(урочище «Японія») у 2008 році збудували сухий польдер №1. Відтак селяни
втратили велику земельну площу – годувальницю корів. Сінокоси стали
непридатними для заготівлі сіна. Тому впродовж трьох останніх років люди
змушені для заготівлі кормів звертатися в сусідні села, а це додаткові
витрати на транспорт та орендну плату за сінокоси. Внаслідок цього,
зменшилося поголів’я корів – із 800 до 300.
Волощанський сільський голова Ф.Нечипор заявив: «Допоки не відшкодують
збитки пайовикам, завдані польдером №1, не може бути й мови про заплановане
будівництво сухого польдера №2». Він вважає, що це питання слід вирішувати
на рівні області. Є два виходи із ситуації: або відшкодування збитків згідно з
актами, або викуп земель державою для суспільних потреб. Ціна питання – 600 тисяч гривень.
Голова Дрогобицької РДА Михайло Сендак, який є й депутатом Львівської
облради чотирьох скликань, погодився, що це питання і справді потрібно
вирішувати на рівні області. Тому, за його словами, найближчим часом
відбудеться позачергове засідання колегії за участю перших керівників
виконавців робіт. «Будемо мати рішення колегії, тоді розглянемо це
питання на сесії Львівської облради, а також поінформуємо голову
Львівської облдержадміністрації М.Цимбалюка. Ми повинні після себе
залишити щось дітям та онукам. Тому, насамперед необхідно почистити
канави та русла річок, повирізати дерева, довести до ладу усі річечки
та потічки. А також подумати про засадження лісів», – наголосив Михайло Сендак.
Близько двох годин тривала розмова з мешканцями села. Після чого
головні інженери, гідротехніки, проектанти мали внести зміни у свої
схеми, взявши до уваги зауваження сільських голів та господарників
Волощі та Грушова. Зараз у цих населених пунктах роботи призупинені.
Та оскільки на території району протікають аж 23 річки загальною
довжиною 448 км, то є над чим працювати. Тож поки роботи у Волощі призупинені,
виділені кошти спрямували на захист села Лішня від підтоплення паводковими водами річки Бар.
Мар’яна ДЕМКІВ

22 березня Всесвітній день водних ресурсів

22 березня 2011 року світова спільнота відзначатиме Всесвітній день води. Цьогорічна тематика Всесвітнього дня води присвячена якісному стану водних ресурсів і проходитиме під гаслом “Вода для міст”.

Вода – найцінніший природний ресурс. Вона відіграє виняткову роль у процесах обміну речовин, що становлять основу життя. Величезне значення вода має в промисловому і сільськогосподарському виробництві. Загальновідома необхідність її для побутових потреб людини, всіх рослин і тварин. Потреби у воді величезні і щорічно зростають.

Водний фонд регіону формується в основному малими річками, гірськими потоками, струмками, озерами, штучними водоймами (водосховищами, ставками), меліоративними каналами, підземними водами та джерелами. Зростання населення, розширення старих і виникнення нових міст, а також багатьох негативних факторів наші річки та потоки перетворюються у накопичені сміття, вони стали місцем скидання побутових відходів, значно збільшилися надходження побутових стічних вод та фекалій у водоймища. Відтак маємо непривабливі річки та водойми з брудною водою, захаращеними річищами та берегами, а також забруднені підземні води.

З використанням водних ресурсів, а саме піску, щебеню, гравію для масового будівництва, призводить до негативних наслідків. В результаті пониження русел річок у криницях сільського населення зникає питна вода. Також при використані водних ресурсів деякі ділянки русел річок замулюються і потребують очистки.

В дрогобицькому районі протікає 23 річки загальною довжиною 444 км, з яких одна річка – р. Стрий – довжиною 20 км, відноситься до категорії середніх річок. Решта річок відноситься до категорії малих річок. Вздовж всіх річок з метою охорони їх від забруднення та засмічення, а також для збереження водності річок по обидва боки повинні бути винесені в натуру прибережні захисні смуги (ПЗС). Згідно статті 88 Водного кодексу України (ВКУ) ширина ПЗС для малих річок становить 25 м, а для середніх – 50. Встановлення та винесення в натуру ПЗС відповідно п. 4 ст. 9 ВКУ належить до компетенції районних рад.

Особливо засміченими є річки та потоки в межах населених пунктів. Тут береги та річища закидані побутовими відходами та іншими «атрибутами» цивілізації. У цьому відношенні особливо потерпають річки: Летнянка, Бар, Тисмениця, Серет, Солониця, Бистриця.

Дрогобицьке управління водного господарства разом з органами місцевого самоврядування провили акцію під назвою «Зимова толока», підчас якої було проведено розчистку прибережних захисних смуг річок та водойм від сміття, вирубка чагарнику та зрізка дерев на берегах та руслах річок, розчистка та окультурення джерел. В результаті проведених робіт значно покращиться пропускна здатність річок підчас проходження повеней та паводків. Управління здійснює контроль за охороною та раціональним використанням водних ресурсів. Працівники УВГ проводять перевірки водних об’єктів на предмет виявлених порушень природоохоронного законодавства. Винні у порушеннях притягуються до адміністративної відповідальності. Але вирішити проблему річок без участі широких кіл населення не можливо.

Керуючись чинним законодавством терміново необхідно розпочати виділення земель водного фонду і здійснювати в їх межах відповідну водоохоронну діяльність. Прибережні захисні смуги річок і водойм стануть надійним захистом від замулення і забруднення. Враховуючи стан енергопостачання доцільно розпочати реконструкцію і відновлення малих гідроелектростанцій на річках, а також використання перепадів на існуючих гідротехнічних спорудах. Для забезпечення якісною питною водою населення в ряді міст і населених пунктів необхідно впровадити сучасні методи. Забезпечити невідворотність відповідальності та відшкодування збитків, заподіяних діяльністю, що супроводжувалась порушенням чинного законодавства

Слід пам’ятати, що охороняти природу, піклуватися про чистоту водойм, розумно і раціонально використовувати водні ресурси, означає дбати і піклуватися про здоров’я населення сьогодні, а також забезпечити виживання наших нащадків у майбутньому.

Працівники Дрогобицького УВГ пишаються тим, що живуть і працюють в рідному краю нашого великого земляка Івана Франка , який у своїх творах оспівав красу і велич гірських річок та струмків , синьооких озер :

І знов я бачу тя , село моє родинне,

Як бачив тя тоді , коли життя дитинне

Плило , немов малий потічок серед трав ,

Що в’ється несміло між дрібними камінцями…..

За лісом , що шумить довкола. І не раз

Питав я річки , де пливе вона від нас

І думкою гонив її тихенькі хвилі

Поза закрутину далеку і стрімку…..

( вірш «Рідне село”)

Георгій Демчук

Проблеми ведення сільськогосподарського виробництва в Стрийському районі.

На сьогоднішній день відомо, що сільськогосподарське виробництво на теренах Стрийщини і його вирішальна галузь – землеробство – здійснюється в складних грунтово-кліматичних умовах.

Земля – є основний засіб виробництва сільськогосподарської продукції. За кордоном фермер ніколи не візьметься вирощувати що-небудь, поки не вивчить складу грунтів. Треба ж знати скільки добрив вносити. Бо, в піщаних грунтах, наприклад не вистачає магнію, у кислих – кальцію, для карбонатних дефіцитним є залізо.

На підвищення урожайності сільськогосподарської продукції впливає також і меліорація, так як без врегулювання водно-повітряного режиму ґрунтів, ніякі інші заходи (ні обробіток ґрунту, ні внесення добрив, ні елітне насіння) не дадуть бажаних наслідків, тобто приросту урожаю. Меліорація в європейському розумінні значення цього слова – це синонім прогресу, поскільки кожне покращення, то крок вперед, а особливо в умовах глобального потепління і зменшення кількості атмосферних опадів. Меліорації страхують хлібороба в екстремальні по опадах періоди і роки.

У Стрийському районі з понад 46,2 тис.га сільськогосподарських угідь – 25,4тис.га (55%)меліоровані. Контроль за меліоративним станом осушуваних земель в районі здійснює Дрогобицьке управління водного господарства спільно з Львівською гідрогеолого-меліоративною експедицією. Така оцінка проводиться по критеріях водного режиму земель, а саме: глибині залягання рівнів ґрунтових вод /РГВ/, вологості ґрунтів, термінах відводу поверхневих і гравітаційних вод з кореневмісного шару ґрунтів. Виділяється три градації /ступені/ меліоративного стану осушених земель – сприятливий, задовільний і незадовільний. Для цього на меліорованих землях побудована мережа спостережувальних свердловин, проводиться комплекс гідрогеолого-меліоративних робіт. За результатами проведених робіт експедицією щорічно видається оцінка фактичного меліоративного стану осушуваних земель на передпосівний і середину вегетаційного періодів та прогноз меліоративного стану цих земель з півторамісячною завчасністю. Ці документи доповнюються рекомендаціями про необхідність покращення меліоративного стану, та родючості земель на окремих ділянках, або цілих системах.